Характеристичне! Менї лучило ся в по-Іорданьскій день переїзджати по-при славетне покутске місточко Отинію. На дворі стояв мороз, аж під чобітьми скрипіло, здаєть ся, що й собаку на таку студїнь не вигнав би нїхто з хати, а таки на шляху було людно, дуже людно. Де-хто гнав порося, иншій шкапину, що ледви боками носить, старезні баби несуть курок і покладки в хустинї, — по тих всїх признаках я узнав, що в Отинїї безпечно ярмарок. Мимохіть заговорилось до одного прохожого, старого вже дїдуся:
— А куди Вас отсе, дїду, Бог провадить?
— А, а куди ж би нинї всїм ити, як не до Отинії на ярмарок?
— Ну, чи ви що продаєте, чи купуватимете? — звідав ся я дальше.
— Та нї, у мене, правду сказавши, нїякого дїла на ярмарку, продати нема що, хоч би і хотїв, менї вже й не треба нїчого, хиба трунви, але от чоловік все йде, аби ярмарок був густїйшій...
Оттаку відповідь почув я, таке переконанє в народї дотично "шествія" на наші славетні ярмарки, а через те они такі людні, бо певно половина людей анї нїчо не купує анї не продає, а тілько походжає, оглядає і від часу до часу щось "торгує"... Все те задля того, щоби ярмарок був "густїйшій!" — Насїкомий.
З Радехова пишуть нам: Заповіджений вокально-музикальний вечерок з танцями на дохід місцевих голодуючих відбув ся в нашім містї ві второк дня 28 н. ст. сїчня с. р. в просторій сали касиновій. Вечерок устроїли місцеві Русини а до участи запросили львівских академиків і з цїлої околицї Радехова і з других околиць всю руску интелїґенцію. Розіслано около 150 запросин, а явило ся до 80 осіб, найбільше самої місцевої интеліґенції, а з околицї переважно священики рускі з родинами. Три панночки були в народних строях. О 7½ годинї вечером розпочав ся вечерок. На сцену виступив хор міщан з 16 осіб під проводом п. Красицкого, укінченого богослова, і відспівав Рудковского "Щасть нам Боже". Потім панї Е. Даниловичева відограла на фортепянї з п. Красицким на скрипцї Вінявского Леґенду, а публика обсипала их оплесками. Відтак хор акадимиків відспівав Вербицкого "Над Прутом" дуже гарно. Опісля вийшла на сцену в народнім строю панночка Воляньска і віддеклямувала нїжненьким голосом дуже красно Могильницкого "Любов вітчини". Хор міщан відспівав відтак дуже добре Вахнянина "Калину" а хор академиків "Сонце Боже". Наконець хор міщан відспівав, при акомпаніяментї панї Е. Даниловичевої на фортепянї, Вербицкого "Хор косарів". Публика була зентузіязмована. По концертї наступили танцї. До кадриля ставало звиж 20 пар. Весела забава закінчилась о 5 годинї рано охочою коломийкою, по чім розїхались усї домів з великим вдоволенєм. Межи польскою интеліґенцією було чути, як захвалювали сей вечерок Русинів, і концерт і забаву. Дмитро.
З Ярославщини пишуть нам: Свято Богоявленія відбуло ся сего року в Ярославли так величаво, як хиба по владичих городах Руси. Дорога до Сяну, де водосвятіє відбуває ся, досить довга, а вся заповнена була не самими Русинами а таки Мазурами з-під Лежанска, Переворска і що дальших сторін, а навіть Нїмцями і Чехами. Народу зібрав ся здвиг над 10.000 душ. Процесії, кромі з церкви, були з лат. парохії місцевої з священиками і братствами, тяк само і від оо. Реформатів і Доминиканів. Явили ся чотири ґенерали з штабом, представителї всїх властей, почетна компанія і музика войскова. А тому походови тріюмфальному проводив рускій парох ярославскій, вельми поважаний всїма о. І. Хотинецкій з сотрудниками і капеляном войсковим о. Острожиньским. Додаймо до того прегарний спів нотний молодежи шкільної і міщан в церкви під управою знаменитого співака о. Романовского, котрий сей хор сотворив; додаймо ще й то, що тут на Іордан всї школи і уряди замикають ся (хоть в школах обходять ся лише лат. свята), а будемо мати образ успіху настоятеля гр. к. обряду в Ярославли. По богослуженю відбув ся у о. Хотинецкого обід, на котрім явили ся три ґенерали, богато войскових і представителї всїх властей. Приятно нам було чути за Сяном по-при тоасти нїмецкі і польскі руске слово, голошене о. господарем, а finale всїх тоастів було наше "Многая лїта". — Бувшій.
04.02.1890