Впродовж кількох останніх десятиліть гендерна ситуація в американській та європейській науці суттєво покращилась, проте гендерний дисбаланс досі відчутний, адже коледжі та університети беруть на роботу значно більше чоловіків, ніж жінок. Упереджене ставлення присутнє практично у всіх університетах, внаслідок чого науковцями стають значно менше жінок ніж чоловіків.
Жінкам вдалося суттєво скоротити гендерне відставання у науковій галузі, проте представниці прекрасної статі досі стикаються з багатьма викликами. За даними Національного наукового фонду США (US National Science Foundation), жінки отримають приблизно стільки ж докторських ступенів, скільки чоловіки, проте становлять лише 21% наукового та 5% інженерного професорсько-викладацького складу. Зарплата ж жінок-науковців у США становить всього лише 82% від зарплати чоловіків.
Одним з найбільших викликів є те, що жінки-науковці покидають наукову кар’єру на ранніх стадіях. Чимало експертів вважає, що причиною цієї проблеми є брак необхідних моделей поведінки серед вищих академічних посад. За даними дослідження Королівського товариства з хімії (Великобританія), студенти-жінки більш схильні до виявів невпевненості в собі та незадоволеності процесом викладання. Як стверджує Ханна Валентайн, науковець зі Стенфорда, студентки «приходять до усвідомленого чи неусвідомленого висновку, що наукова кар’єра не для них, адже вони не бачать довкола людей, подібних на себе», а «відчуття непричетності є дуже-дуже сильним».
Гендерний дисбаланс продовжує поглиблюватися і на пізніших стадіях. У галузі біології, за даними Національного дослідницького центру США (2010), жінки становлять всього лишень 36% доцентів та 27% пожиттєвих викладачів [1]. «Справа не в тому, що жінки менш талановиті. Йдеться про те, що вони швидше полишають кар’єру в академії», - каже Курт Райс з Університету Тромсо (Норвегія), який досліджує гендерну нерівність в навчальних установах Європи та Америки.
Чимало студенток-хіміків зі Сполученого Королівства вважають, що наукова кар’єра забирає абсолютно весь час, що неможливо сумістити з плануванням сім’ї. З високими дослідницькими навантаженнями стикаються як чоловіки, так і жінки, проте жінки більш схильні кинути наукову кар’єру заради родини. За соціологічними даними, удвічі більше жінок жертвують наукою заради сімейного щастя. За іншими даними, жінки, які працюють у особливо складних галузях дослідження, таких як астрономія, фізика та біологія, мають менше дітей, ніж їхні колеги-чоловіки – в середньому 1,2 проти 1,5, - а також зазвичай мають менше дітей, ніж хотіли б мати.
Мікробіолог Джо Гандельсмен з Єльського університету вважає, що причиною меншої кількості жінок в наукових установах, є не лише їх більша відданість сім’ї, але й гендерна дискримінація. Минулого року вона провела нашуміле дослідження, яке продемонструвало упереджене ставлення викладачів до жінок (цікаво, що його виявили як викладачі-чоловіки, так і викладачі-жінки). Гандельсмен показала 127 професорам біології, фізики і хімії з 6 американських університетів ідентичні резюме на посаду лаборанта вигаданих студента та студентки. Незважаючи на те, що резюме були цілком однакові, професори запропонували студентці на 3.730 доларів річно менше, ніж студенту.
Її дослідження перегукуються з даними іншого дослідження, проведеного Американською асоціацією за розвиток науки (American Association for the advancement of science) у 2010 році. Із 1300 опитаних респондентів 52% жінок та лише 2% чоловіків заявили, що стикалися з гендерною дискримінацією на роботі. Це, до речі, також позначається на рівні заробітної плати. В Європейському Союзі, наприклад, жінки-науковці заробляють на 25-40% менше, ніж чоловіки. В Сполучених Штатах цей розрив менший, однак нерівність чітко проявляється в окремих галузях дослідження, зокрема у фізиці та астрономії, де зарплата жінок на 40% менша ніж у чоловіків.
Примітка:
Чимало університетів США та Канади укладають з вибраними представникам старших наукових професій (Professor та Associate Professor) довічний контракт без права звільнення.
06.03.2013