Приватна українська школа у Відни. Ідея "Рідної Школи", клич: "Яка молодїж, така будучність народа" знайшли свій відгомін також серед чисельно досить поважної української кольонїї в столиці Австриї. Бо серед чужого моря засуджені були вже з гори дїти перебуваючих у Відни Українців на денаціоналїзацию. В послїдних лїтах проявило ся одначе серед віденських Українців змаганє протидїлати тому. Справу ту взяло в свої руки остаюче під проводом посла д-ра Евгена Левицького товариство "Просьвіта" у Відни, яке перше заложило у Відни приватну українську шкілку, в якій дїти віденських Українців побирали би науку рідної мови. Завдяки зусилям кількох одиниць удало ся побороти всї трудности і поставити справу української шкілки у Відни на певнїйших основах. В недїлю, 21 червня с. р., відбуло ся в льокали тов-а "Просьвіта" урочисте закінченє шкільного року при участи родичів та численно зібраних членів товариства і гостий. Торжество се розпочав короткою промовою п. дир. Кошак, містоголова "Просьвіти", почім дїтвора, під проводом своїх учителїв мала нагоду прилюдно показати, чого в своїй "рідній школї" навчила ся. Маленькі школярики і школярки, які ще недавно слова майже не знали по українськи, виголосили зовсїм поправно кілька віршиків. По іспитї, який на всїх присутних зробив незвичайно миле вражінє, слїдувала роздача нагород. На закінченє промовляли ще о. мітрат Жук, віденський парох, д-р Евген Левицький, Мих. Пасїчник, голова шкільної секциї тов-а "Просьвіта" і инші. В шкілці побирало науку 16 дїтий. Учили безплатно члени акад. тов. "Сїч" пп. М. Соневицький і Ю. Лукач. З уваги на те, що велике число робітників мешкає в XX окрузї, мусїло тов. "Просьвіта" постарати ся в тім окрузї о окремий льокаль, і провадило там філїю шкілки. До покритя коштів, получених з удержанєм так хосенної інституциї, причиняла ся віденські українські товариства: "Просьвіта", "Кружок Земляків", "Сїч" та церковне брацтво, які зі своїх фондів, будь то в дорозї складок між членами покривали всї видатки. Щоби дати можність дітям віденських робітників скріпити ся фізично і морально, наміряє тов. "Просьвіта" вислати cero року гурток віденської дїтвори на вакацийні оселї до Галичини. Товариство вакацийних осель у Львові згодило ся приняти якесь число віденських дїтий, і є надїя, що і сей плян удасть ся перевести в дїло.
Виборчі надужитя відживають. Як звісно, дня 30. с. м. буде доповняючий вибір в міськім парляментарнім окрузї ч. 29 Бережани-Рогатин. Польським кандидатом є проф. Дембінський, і в користь його кандидатури староства в Бережанах, Рогатинї і Бібрці допускають ся ярких надужить, пригадуючих часи ери Баденїя і Потоцького. Маґістрати і уряди громадські в порозуміню і на приказ староств доручають жидівським і нашим виборцям карти голосованя, виповнені вже з уряду стампілею д-ра Дембінського. Нашим сьвідомійшим виборцям не доручили взагалї лєґітимацийних карт голосованя, числячи на те, що богато з них не упімне ся о леґітимациї і карти голосованя і в сей спосіб наш кандидат п. Микола Заячківський, директор "Народної Торговлї" у Львові, стратить сотки голосів. Рівночасно розвинули ц. к. полїтичні власти нечуваний терор на всїх хоч вчасти зависимих виборців і погрозами та шиканами змушують їх голосувати на кандидата Rad-и narodow-oї Виборці парляментарного округа ч. 29 переживають тепер часи з 1907 р., коли послом "вийшов" (тільки з помочию "штучок" в урнї виборчій, бо фактичну більшість мав д-р Рапапорт) д-р В. Дулємба. Наша орґанїзация в Бережанах віднесла ся вчера телєґрафічно до д-ра Коритовського і ґр. Штірка з протестом проти виборчих розбоїв і з жаданєм лєґальности виборів. Намісник д-р Коритовський знав отже про виборчі надужитя своїх підчинених урядників а округа парляментарного ч. 29 і повинен безпроволочно ті надужитя усунути. Наші люди повинні всїми силами усувати сї надужитя і ще в послїдній хвилї розвинути акцию в тім напрямі, щоби всї українські виборці явили ся до голосованя і свої голоси віддали на дир. М. Заячківського.
