Вчора в год. 11. відбулось у Берліні засідання райхстагу, на якому Гітлєр виголосив здавна заповіджену промову. Як це він сам пояснив, виголосив її тому, що вважав зо конечне поробити деякі персональні зміни та що треба дати деякі конечні вияснення щодо закордонної політики.
Обговорюючи внутрішні відносини, Гітлєр підкреслив, що день, коли він, як вожд найбільшої німецької опозиційної партії перебрав владу, становить перелім в історії німецького народу. До 1933. р. — Німеччина була в найглибшому пониженні; політичний упадок потягнув за собою упадок господарський, а за ними прийшов моральний розклад. Тільки нова національна ідея могла двигнути Німеччину з упадку; приніс її націонал-соціялізм. Врятувалась Німеччина тільки завдяки власній праці, бо закордон до того зовсім не причинився.
ВІДГУК НЕДАВНІХ ПОДІЙ.
Обговорюючи господарський розвиток Німеччини, Гітлєр гостро виступив проти нагінки закордонної преси на Німеччину. Чужі часописи — мовляв — твердили, що нац.-соц. партія щойно останніми часами опанувала уряд закорд. справ, армію і господарське життя коли на ділі були вони в руках нац.-соціялізму від коли Гітлєр став канцлером. Гітлєр поборював усе, що обнижувало велич Німеччини, тому і зліквідував він усі малі німецькі державки. В Німеччині можебути тільки одна суверенність: німецького народу. В Німеччині нема ніякої проблеми нац.-соціялістичної держави, партії і нац.-соц. армії, бо там кожний, що стоїть на якімнебудь відповідальнім становищі є націонал-соціалістом, нема там нікого на відповідальнім становищі, хто сумнівався би, що повноправним вождом цієї Німеччини є Гітлєр. Армія є горда з партії, партія і нарід є горді з армії. Згадуючи про перший етап реорганізації арміі, висловив Гітлєр сердечну подяку марш. Ульомбергові і ген. Фрічові.
Колиб якась міжнародня нагінка намагалась колинебудь нарушити мир Німеччини, тоді світ побачив би негайно, що Німеччина — нарід, партія і армія, є опановані одним духом і ведені однією волею.
Дальше Гітлєр торкнувся справи звороту Німеччині її давніх кольоній, підкреслюючи, що постійно змагатиме до здійснення того домагання.
Німеччина ніколи не вернеться до Ліги Націй, бо: 1) Ліга Націй відмовляла Німеччині рівноправности, 2) Німеччина не дасться втягнути до оборони безправя, 3) тим робить Німеччина прислугу народам, які мусять користати з помочі Ліги Націй, 4) він не хоче втягати німецький нарід у конфлікти, в яких Німеччина незацікавлена, 6) Німеччина не дозволить, щоб якась міжнародня інституція приказувала їй.
ВЗАЄМИНИ З ІНШИМИ ДЕРЖАВАМИ.
З нинішним днем Німеччина визнає Манджурію. З СССР не хоче Німеччина мати ближчих звязків, бо устрій СССР — це вияв дегенерації. До еспанської справи становище Німеччини таке: Большевизація якогонебудь европейського краю — це нарушення рівноваги, бо збольшевизовані терени виконують волю московської революційної централі. „Думка Ідена про те — сказав Гітлєр з іронією — інша, але Сталіна така сама, а Сталін всеж є вірогідніший інтерпретатор большевицьких замірів і поглядів як бритійський міністр“.
Згадуючи про війну на Далекому Сході, ствердив Гітлєр, що поразка Японії була би перемогою большевизму.
Супроти Франції Німеччина не має ніяких територіяльних домагань, з Англією не має ніяких спорів, — хіба що вони вийшлиб з німецьких кольоніяльних домагань. Взаємини Німеччини з більшістю сусідів нормальні, а деякі навіть приязні. Гітлєр переконаний, що договір з Австрією є причинком до європейського мира.
У міжнародній пресовій нагінці добачує Гітлєр небезпеку для світового мира; тому рішився він скріпити німецьку армію, яка дає Німеччині гарантію, що дикі воєнні погрози не переміняться одного дня в діло.
Промову Гітлєра дуже часто переривали члени райхстагу оплесками. Частину промови, присвячену справам німецько-австрійських взаємин оплескував м. ін. австрійський посол.
По промові Гітлєра, що тривала 3 години, марш. Герінґ замкнув засідання райхстагу. Взяло в ньому участь 741 послів, коло 200 кореспондентів — у тому 100 закордонних — та кількасот гостей.<
