Кость Михальчук. Сими днями помер у Київі Кость Михальчук, відомий український фільольоґ і громадський дїяч. Покійний народив ся в 1840 р. в селї Зозулинцях, бердичівського повіту. В 1859 р. скінчив ґімназию й записав ся на київський унїверситет. Тут він був одним з інїцияторів української громади й "хлопоманського" руху. Незабаром його виключено з унїверситету і він нїколи пізнїйше не міг скінчити його. Та се не перешкодило йому написати цілий ряд наукових розправ про українську мову, з яких особливо інтересною й доси не перейденою є праця під заголовком "Нарѣчія, поднарѣчія и говори южной Россіи въ связи съ нарѣчіями Галичины". За наукові праці з української фільольоґії петербурська Академія Наук іменувала його своїм членом кореспондентом. Коли в 1906 році у Київі повстало українське наукове Товариство, покійний взяв у його дїяльности жваву участь, яко співредактор Записок і голова язикової комісиї. У Записках видав він і останню свою наукову працю (спільно з Е. Тимченком) "Програма до збираня диялєктичних одмін української мови". Можна сказати, що поруч Потебнї К. Михальчук є найбільшим українським фільольоґом. І треба дивувати ся, що він працював науково при зовсїм невідповідних обставинах до сеї роботи — покійний до кінця днїв своїх був бухгальтером великого бровара. Покійний був не лише людиною науки, але й щирим українським громадянином і як український публїцист забирав голос в ріжних справах. Писати почав він ще в 60-их роках у ріжних польських (у Варшаві) й росийських ґазетах. В Дїлї умістив він під псевдонїмом статю "Чого хотять від нас Росияни", писав також у Правдї. В особі К. Михальчука зійшов у могилу один з останних представників правобережного українства 50—60-их років.
"Що і як мають зізнавати" сьвідки в теперішній розправі? — таке питанє поставив оден з членів львівської москвофільської читальнї п. Гвіжджовський на адрес прибувших на розправу сьвідків-Залучан, і радив їм піти за вказівками в сїй делїкатній справі до "самого" Дудикевича, котрий мав їх приняти в тут. "Народнім Домі". На слїди сих "порад" впала полїция і по переслуханю сьвідків осаджено п. Ґвіжджовського в арешті слїдчім тут. суду. Сей Гвіжджовський (кравецький помічник) — не перша жертва москвофільської мафії, яка аранжує москвофільську акцию в сїй розправі. За намову до фалшивих зізнань будуть відповідати крім нього ще й инші люди, вмотані мафією в ганебну руссофільску аферу. Супроти того вже розуміємо нинї жерело нечувано ординарних, "істїнно-русских" хамств і інвектив, якими накинулись москвофільські "джентельмени" в адвокатських тоґах на особу нашого процесового справоздавця за те, що він, малюючи дійсність, зазначив був у своїм справозданю, що деякі москвофільські сьвідки зізнають наче "добре вивчені обороною". Нозички відозвались... Тодї — зрештою не вперве і не в послїдне — продер ся на особах сих "джентельменів" тоненький блїхтр культурности, а вилїзли на зверх "нагі душі" росийських хулїґанів. Розуміємо се тепер, розуміємо.
