В архівах Єрусалима знайшли рукопис, з якого видно, що А. Ейнштейн у 1931 р. розглядав теорію, альтернативну до Великого Вибуху, пропонуючи натомість безкінечний, вічний Всесвіт, який стабільно розширюється. Подібну теорію, незалежно від Ейнштейна, наприкінці 1940-х розвинув британський фізик Фред Гойл. Хоча Ейнштейн невдовзі відмовився від даної концепції, однак рукопис показує, що він довго вагався, перш ніж прийняти ідею, що Всесвіт утворився в один момент в результаті вибуху і відтоді постійно розширюється.
А. Ейнштейн разом з Е. Габблом (в центрі) та Волтер Адамс в обсерваторії Маунт-Вілсон у 1931 р.
Теорія Великого вибуху з’явилася після того, як американський астроном Едвін Габбл у 1931 р. виявив, що віддалені галактики віддаляються, а сам Всесвіт розширюється. На основі цього можна зробити висновок, що колись в минулому уся матерія була стиснена в одну точку з безкінечною температурою та густиною.
Наприкінці 1940-х британський фізик Фред Гойл здійснив спробу пояснити розбігання галактик, не вдаючись до концепції вибуху. За його припущенням, космос міг розширюватися безкінечно, зберігаючи приблизно однакову густину. Це, у свою чергу, можливо за рахунок постійного народження нової матерії, утвореної з т. зв. «віртуальних частинок», що постійно «появляються» з небуття. Згодом ці частинки «зливаються» докупи, утворюючи зорі та галактики, які одразу заповнюють стільки ж пустого простору, скільки з’являється внаслідок розширення Всесвіту. Незважаючи на постійне розширення, Всесвіт Гойла, отже, постійний та безкінечний.
З рукопису, знайденому в Архівах А. Ейнштейна у Єрусалимі (переглянути оригінал можна тут), видно, що аналогічну теорію приблизно за 20 років до Гойла розглядав і Ейнштейн. «Для того, що густина залишалась постійною, повинні постійно появлятися нові частки матерії», - писав геніальний вчений. Основні постулати цієї гіпотези він виклав під час подорожі до Каліфорнії у 1931 р. (це встановили за сторінками блокнота з характерними позначками, на яких писав Ейнштейн).
Рукопис виявив фізик з Технологічного інституту м. Вотерфорд (Ірландія) Кормак О’Раферті. За його словами, «він мало не впав з крісла, коли прочитав манускрипт». О’Раферті опублікував оригінал рукопису, його переклад на англійську мову та пояснювальну записку 26 лютого на сервісі arXіv.
Факт, що сам Ейнштейн розглядав модель сталого-статичного Всесвіту міг би надати теорії Гойла набагато більшої ваги, коли він вперше вступив в науковому середовищі з дебатами на цю тему. «Якби Гойл про це знав, то, звісно, ж використав як аргумент проти своїх опонентів», - вважає О’Раферті.
Хоча теорію Всесвіту, який вічно розширюється, спростували астрономічні спостереження наступних років, вона математично несуперечлива. З рукопису Ейнштейна випливає, що він сам спершу вірив, що саме такий Всесвіт випливає з теорії відносності. Однак згодом він зрозумів, що допустився помилки у розрахунках, - припускає О’Раферті. Коли ж Ейнштейн її відкоригував, закресливши число у чисельнику рівняння ручкою іншого кольору, він, очевидно, збагнув, що ідея неспроможна і відкинув її.
Корекція в одному з рівнянь рукопису, виконана рукою А. Ейнштейна.
За словами Джеймса Піблза, космолога з Прінстонського університету у Нью-Джерсі, рукопис, очевидно, був «спішним начерком, створеним під захопленням красивою ідеєю, яку автор відкинув після прискіпливого аналізу». Свідчень, що Ейнштейн у публічних дискусіях чи інших статтях та рукописах ще коли-небудь повертався до гіпотези статичного Всесвіту, який розширюється, не збереглося.
Однак сам факт, що А. Ейнштейн розглядав ідею статичного Всесвіту демонструє, що він довго вагався, перш ніж прийняти теорію Великого вибуху, яку він спершу вважав «жахливою» (інші видатні теоретики, зокрема Артур Еддінгтон, також спершу були в опозиції до ідеї Великого вибуху, зокрема тому, що вона передбачає містичний момент творення). Коли астрономи підтвердили розширення Всесвіту емпірично, а також доказали, що воно випливає з теорії відносності, Ейнштейн позбувся упереджень спершу стосовно нерухомого, а згодом і щодо вічного Всесвіту, - вважає О’Раферті.
За словами Хельге Крагха, історика науки з Орхуського університету (Данія), «цей манускрипт показує, що, хоча на початку 1930-х Ейнштейн і визнавав, що Всесвіт розширюється, він, очевидно, був нерадий, що він змінюється з часом».
28.02.2014