Астрономи кажуть, що отримали перші фото ниток із газу, що сполучають галактики.
Міжгалактична газова хмара у світлі квазару UM 287.
Вчені виявили найбільшу у Всесвіті газову хмару. Американські науковці сфотографували нитку із газу, яка сполучає галактики та є частиною павутиноподібної структури, що обплутує увесь космос. Щоб сфотографувати об’єкт, вони скористалися спалахом квазару UM 287 – галактичного ядра, віддаленого від Землі на 10 млрд. світлових років, - який освітив тьмяну газову хмару.
Світло квазару (квазари – найяскравіші та найпотужніші об’єкти у космосі; енергія, яку вони випромінюють, дорівнює сумарній енергії більш ніж трильйона сонць) змушує атоми водню у нитці випромінювати радіацію ультрафіолетового спекту. Тією мірою, як Всесвіт розширюється, випромінювання набуває довших значень хвилі (внаслідок дії ефекту "червоного зміщення") та, в кінці кінців, стає видимим світлом. Астрономи Себастьян Канталупо та Хав’єр Прочаска з Університету Каліфорнії (Санта-Крус) зафіксували це світло за допомогою обсерваторії Кека на Гаваях. Вчені сфотографували тонку і видовжену газову хмару протяжністю 460 тис. парсеків (1,5 млн. світлових років), що майже в десять разів перевищує діаметр Чумацького шляху. Як коментує Прочаска, «вперше вчені зафіксували випромінювання від об’єкта, що перевищує своїми розмірами галактику».
Ранній Всесвіт, ще до формування галактик, являв собою однорідну туманність із атомів та темної матерії. Згідно найпоширенішої моделі формування галактик, гравітація спершу стиснула темну матерію у гало, які згодом породили т. зв. «гравітаційні колодязі» - воронки гравітаційного поля, що оточують надмасивні об’єкти. Довкола таких «колодязів» проходила подальша конденсація матерії, внаслідок якої в кінці кінців сформувалися галактики. Комп’ютерні моделі, однак, продемонстрували, що не вся матерія сконденсувалася довкола гравітаційних колодязів, і її частина залишилася поза ними. З цієї надлишкової матерії і виникли тонкі нитки, які, наче павутина, обплутують увесь космос.
21.01.2014