Колишній міністр судівництва У.Н.Р., сенатор і ґенеральний суддя, професор Українського Вільного Університету у Празі, голова Українського Правничого Товариства у ЧСР, — визначний громадський діяч і політик, учений і письменник — помер 25. грудня 1938 р. у Празі.
Прийшла до нас сумна вістка з Праги, що помер там 25-го ц. м. один з найстарших та найбільш заслужених громадян Наддніпрянщини, Сергій Шелухин, у 74. р. життя.
С. Шелухин помер на становищі звичайного професора карного права Українського Вільного Університету в Празі, де осів від 1922 р. Він походив з української родини, де не переривалася традиція національної свідомости і де плекали національного духа з пієтизмом і завзяттям навіть у найтяжчих часах "обрусітельної царської політики.
Ще за молодих ліг Шелухин живо зацікавився національним рухом, що мав тоді революційний характер і як студент почав писати поезії і робити переклади. По ріжних українських журналах були порозкидані ті його літературні спроби під псевдонімом Сергія Павленка і деякі з них увійшли до популярної у свій час антольоґії-декляматора "Розвага", складеної О. Коваленком.
Присвятившись правничим студіям С. Шелухин вибрав судову карієру і дійшов на цій дорозі до гарного становища прокуратора в одеському суді ще перед війною. Це не перешкоджувало йому живо цікавитися громадськими справами і писати численні статті на політичні теми спершу в російській, потім в українській пресі. Він належав до партії українських соціялістів-федералістів, а в 1917 р. у першій хвилині вибуху великої російської революції став головою революційного комітету в Одесі. Вже за нашої влади входить у склад Центральної Ради і стає ґенеральним суддею, потім міністром судових справ у кабінеті В. Голубовича, членом Найвищого Суду (сенату) і головою мирової конференції в переговорах з большевицькою Росією в 1916. р. У 1919. р. Шелухин виїзджає у складі дипльоматичної місії УНР на Мирову Конференцію у Париж як радник-юрист. У 1921. р. виїзджає до Праги, де його запрошують на професора правничого виділу в новоутворенім українськім університеті. С. Шелухин був теж деканом виділу, на якому викладав і якийсь час проректором, крім цього головою Українського Правничого Т-ва та членом наших ріжних товариств у ЧСР.
С. Шелухин був відомий як добрий спеціяліст-практик карного права: його знайомість давнього народнього побуту дозволила йому пояснити незвичайно влучно неодне темне місце у "Руській Правді", якій ріжні вчені присвятили так багато уваги. Зацікавлення Шелухина були незвичайно широкі, часто зі шкодою для його спеціяльности. На батьківщині його знали м. ін. нпр. як першорядного пасічника і його мед (обовязково з українською наліпкою!) славився по ріжних хуторах і домах на Україні. Як щирий український патріот він вносив фермент у всякий гурт і скрізь різко зазначуючи свою національну ворожнечу до москалів раз-у-раз приневолював росіян призадумувати-ся над українською справою ще за царських часів. Він цікавився теж давнім минулим України і у своїй ненависні до всього, що московське, створив був навіть власну теорію про буцім-то кельтійське походження українців.
Одною з найбільших прикмет С. Шелухина був його криштальний характер, ще ненавидів усяку нечесність та безхребетність і наказував йому виступати якнайрізкіше проти всіх, що кривили душею. Упарі з тим підходом до справ і людей ішла принципіяльність, що переходила у непримиренність і фанатизм. Цими рисами своєї вдачі Шелухин робив собі чимало ворогів і його виступи в ріжних громадських справах були часто несподівані, безоглядні, не завсіди у гармонії з гуртом чи громадою, з якими йому доводилося працювати.
С. Шелухин мав майже енцикльопедичне знання правно-державних документів нашого минулого та нашої історії. Його погляди нераз були наскрізь ориґінальні і не хотіли рахуватися з дійсністю. Слід пригадати, що підчас Мирової Конференції у Парижі він заступав новий, непозбавлений глибших основ, погляд, що не треба перед Францією та Анґлією для оборони прав України на самостійність покликуватися на берестейський мир, а просто виповісти, згідно з історичною традицією, державну унію України з Московщиною з 1654 року.
С. Шелухин був типом зразкового громадянина, що приняті на себе обовязки виконував з якнайбільшою совісністю та роботящістю і вмів витримати на вибраному становищі до останньої хвилини, як рядовик на призначеній варті.
Поклін заслуженому Громадянинові та Вічна Йому Память!
