в справї змїни §. 7, регулямину соймового, виголошена на засїданю соймовім, дня 13 л. с. м.
Високій Сойме!
Коли ще перед пятьма роками звернув я першій раз увагу на поминенє руского язика при отвираню сойму, не допускав я, що ще по так довгім часї треба менї буде аж із внесенєм виступати в тій справї. Тогдї висказувались тут зичливі слова для національних змагань руских послів — і правда, слова без дїл, але здаючіся і заповїдати одвїтні дїла — а пок. маршалок Зибликевич, перед котрим я найперше в приватній розмовї порушив сю справу, зробив менї надїю, що увзгляднить висказане мною бажанє. Однак, на жаль, таке успособленє не довго тревало: доказом того хоть-би поступованє з моїм внесенєм о викладовім язицї. Так і рускої промови при найблизшім отвореню сойму таки не було і тогдї я упімнувся о ню вже публично, а що се було безуспїшно, то я повторяв своє домаганє також в двох послїдуючих роках.
Зразу я на мої замїти не діставав нїякої відповїди, аж за послїднім разом одержав я і від Є. Ексц. п. маршалка і від одного посла поясненє, що регулямин соймовий виразно супротивляєся сповненю мого бажаня. Я зараз тогдї висказав свій відмїнний погляд, а тепер постараюся правду того погляду доказати.
В Додатку до нашого регулямину соймового, ухваленім дня 27 цвїтня 1866 р., сказано тілько: „Маршалок урядує в язицї польскім". Однакож, мої панове, не все, що маршалок, хоть-би з маршалківского стільця, говорить, єсть вже і урядованєм в властивім змислї. Властиве урядованє маршалка краєвого єсть то виконуванє тих чинностей, котрі відносяться тїсно до веденя справ соймових, котрі суть за-для того конечні і мають в соймї обовязуючу силу, Таким єсть вправдї межи иншими і отвиранє сесій соймової, але лише о стілько, о скілько маршалок оголошує скликанє сойму цїсарскою постановою і заявляє отворенє его. Тії-ж промови, котрі ще при тім додатково маршалки краєві звичайно мають, не суть уже урядовою чинностею в тїснїйшім змислї слова. Анї не суть они конечні і могли-би навїть зовсїм відпасти, анї не мають той обовязуючої сили, котру має кожда чинність урядова; они мїстять в собї переважно і звичайно програми маршалків краєвих, програми, котрі суть особистими поглядами маршалка, а послів не обовязують і, як досвїд показав, не все суть навїть згідні з поглядами більшости послів. Отже така промова може мати що-найбільше характер пів-урядовий і длятого хоть-би і в половині висказана була по руски, не сунротивлялась-би регуляминови соймовому.
Міг-би я ще й дальше пійти і виказувати, що навїть доданє кількох руских слів до чисто-урядової части промови маршалка краєвого при отвореню сойму не нарушило-би ще привилею польского язика яко урядового в соймї і не супротивилось-би регуляминови, але мушу се нині уважати за злишне, бо я застосувався до противного, хотя і неоправданого погляду, і за-для увзглядненя всяких скрупулів і усуненя всякої непевности ставлю внесенє на змїну регулямину соймового.
Мотивованє мого внесеня буде коротке і просте. Не бійтеся, мої панове, як се бачу у декотрих, що я піднесу тут зараз руску справу: я о руску справу спокійний, не піднесемо ми єї тутка, то піднесуть єї инші фактори, сильнїйші від нас і на ще важнїйшім мїсци, — я тілько мимоходом не можу не висказати жалю, що піднесенє рускої справи для вас, мої панове, єсть так немиле! Але я звик лише конкретні внесеня ставити і кожду піднесену мною справу трактувати по можности в тїсних єї границях. Тепер же тим менше маю потреби висувати аж цїлу руску справу, що внесенє моє занадто дрібне на то і не хочу анї уживати великих слів до малих річей, анї, як то кажуть, з гармат на воробцїв стрїляти. Правда, при ухвалюваню того Додатку до регулямину, до котрого я тепер поправку ставлю, 22 лїт тому назад була підношена і руска справа, але тогдї ходило о що більше: тогдї рускі посли домагалися цілковитого рівнопоставленя руского язика в соймї, а именно, щоби урядованє соймове велося зарівно в руском як і в польскім язицї і щоби в уставах краєвих рускій текст був зарівно автентичний, як польскій. Моє внесенє дуже далеке від того; через принятє мого внесеня польскій язик не стратить анї на крихту свого привилею, свого доминуючого становиска в соймї. Ставленє нинїшного внесеня було-б навіть, як я згадав, не конечне; намїрена нам цїль могла була осягнутися і в короткій дорозї і я був-би зовсїм задоволений, коли-б се було сталося з меншим розголосом а з рівним або і більшим пожитком загальним.
Я при мотивованю свого внесеня в однінім клопотї: не щоби єго управненє і потребу належито доказати — они так ясні, що властиво й не треба нїяких доказів — але щоби в подаваню аргументів заховати належиту мїру. Отже скажу коротко: Земля то руска, в котрій ми згромаджуємось; мїсто збудоване руским королем (Данилом) на столицю рускої держави і після князя тої-ж держави (Льва) назване; край прилучений до монархій яко край рускій на підставї претенсій до руских земель і князїв; обовязуюча у нас конституція дає рускому народови і язикови зовсїм рівні права з польским; Русинів в краю єсть таке-ж число, як і Поляків, єсли увзгляднимо не тілько домашний язик, але і инші признаки народности; Русини, яко заступники того-ж руского народу, засїдають в соймї і заступником маршалка краєвого єсть Русин. Чи-ж не досить причин, щоби при такій урочистости, як отворенє сойму, рускій язик не був цїлком поминений? Не хочу навїть покликуватис на инші краї коронні, прим. Чехи.
І о що ж ходить в моїм внесеню? Одно, щоби маршалок краєвий був обовязаний при отвираню і замкненю сесій соймової ужити по-при польскім також руского язика. Для вас, панове, для польского язика не буде в тім, як я вже сказав, нїякої шкоди; для нас се справа певной ваги. Єсть то власне такій случай, що одна сторона може щось узискати, при чїм друга нїчого не тратить. Крім того домагаюся, щоби маршалкови (або, розумієся, єго заступникові) урядуючому по польски, не було заборонено в данім разї і руского слова ужити. От хоть-би н. пр. в такім разї: Буває у нас, як згадав-єм, — бодай до нині ще — заступник маршалка краввого Русин, і суть такожь— бодай до нинї ще — і посли Русини. Длячого-ж н. пр. вицемаршалок Русин, урядуючи, не може послови русинови сказати по руски хоть-би: „Взиваю бесідника до порядку" замість по польски: „Wzywam mówcę do porządku"?
Я сподіюся, що моє внесенє так скромне, так відповідаюче не тілько историчним і позитивним правам Русинів але і фактичним потребам, знайде прихильне принятє в цїлій сїй Вис. палаті, без різниці народностей і сторонництв. А основую мою надїю на двох підставах: Раз, що підписали мій внесок посли не тілько Русини, але і Поляки, не тілько з одного якого клюбу, але зі всіх клюбів: і з центра, і з лівиці, і також з правиці. По друге, одповіді, які я попередно діставав на мої анальогичні домаганя при отвираню сойму, були того роду, що в них не оказувалась зовсїм незичливість для мого домаганя, а радше жаль, що постанови регулямину — так, як їх толковано — стоять на заваді сповненю мого бажаня. Таке бодай враженє зробила на мене торічна відповїдь нашого дост. маршалка, менї дана. А навїть пов. посол гр. Голїєвскій, при всїм єгo негативнім становищи супротив рускої справи, торік також відповїдаючи на моє домаганє, анї одним словом не висказався против него, тілько мотивував теперїшню практику самим регулямином.
Єдиний аргумент, котрий, вправдї не в соймї, але приватно чув я проти мого внесеня, то той, що маршалок краєвий може не умїти по руски. Однакож той аргумент ледви чи й потребує відпертя. Поминаю всякі сильнїйші контраргументи, а скажу лиш то: Єсли досі маршалки краєві, як-раз із західної Галичини походячі, отже маючі менше нагоди до вивченя руского язика, і дост. теперїшний маршалок і один з попередних Ексц. гр. Водзїцкій, могли витати Єго Вел. цїсаря в нашім краю по-при польскі і рускими промовами, то не трудно буде котрому-небудь маршалкови кр. і при отвореню або замкненю сесій соймової сказати також руске слово.
Лишаєся менї ще лиш кілька слів сказати о формальном трактованю мого внеску. Можна-б менї закинути, що я єго поставив в такій порї, коли вже за кілька днїв сесія кінчиться, отже мало єсть часу до полагоджена єгo. Але то має свою причину. Раз, що я, упоминаючись від кількох лїт консеквентно о руску промову при отвираню сойму, не міг і сего року, по виключво польскій промові в. Ексц. п. маршалка, одступити від моїх домагань, а супротив закиненої менї суперечности з регулямином я не мав иншої дороги до поновленя свого домаганя, як поставленє внеску. Я не роблю і не можу найменшого замїту робити п. маршалкови, що і сим разом поминув зовсїм руске слово: сего вимагала від него конечно консеквенція, скоро станув раз на становищи понятого в той спосіб регулямину; але і я, ставлячи тепер свій внесок, зробив се з консеквенції і змущений був до того конечностею. По друге, хотяй пора вже дуже пізна, однак ще і нині не єсть така, щоби полагодженє мого внескy було неможливе. єсли-б комисія, до котрої внесенє моє чей буде буде одослане, схотіла зараз по нинїшнім засіданю єго рішити,--- се-ж при ясности і дрібности справи зовсім не трудно — а уложенє і остаточне одобренє дотичного реферату повірила-б самому референтові и пресїдателеви свому, то и реферат нинї ще міг-би бути готовий, до завтра видрукований, а позавтру в сїй Вис. палатї полагоджений. Був-би ще і иншій сносіб полагодженя мого внеску: принятє наглости єго. Однакож я того не домагався і не домагаюся; не хочу, щоби виглядало, мов-би Ви, мої панове, була заскочені, а хочу, щоби очевидно було, що ухвалите з повною розвагою то, що евентуально признаєте. Длятого вправдї вдячно приймив-бим, як би хто з Вас, панове, поставив внесенє наглости, але сам я того внесеня не ставлю. Під взглядом формальним отже вношу, щоби моє внесенє відослати до комісії правничої.
[Дїло, 14.09.1888]
14.09.1888