Чи знижуються розумові здібності людей

Джон Берн-Мердок

Що таке інтелект? Це може видатися простим питанням з простою відповіддю: Оксфордський словник англійської мови визначає його як «здатність розуміти». Але це визначення само собою піднімає все актуальніше питання в сучасному світі – що станеться, якщо наша спроможність практично застосовувати цю здатність зменшується? З'являється все більше доказів того, що щось подібне відбувається з людським інтелектом за останню – приблизно – декаду.

Ніхто не стане стверджувати, що фундаментальна біологія людського мозку за такий надто короткий проміжок часу змінилася. Однак згідно з результатами ряду тестів, здатність середньостатистичної людини до логічного мислення та вирішення нових задач, схоже, досягла піку на початку 2010-х років і з тих пір знижується.

Коли був опублікований останній раунд аналізу PISA, міжнародного порівняльного дослідження ОЕСР, що оцінює успішність 15-річних учнів у тестах з читання, математики та природничих наук, фокус, зі зрозумілих причин, був на ролі ковідної пандемії в порушенні освітнього процесу. Але це замаскувало довгостроковий і ширший занепад.

Довготривалий у тому сенсі, що динаміка балів за всіма трьома предметами вказує, що пік був приблизно у 2012 році. У багатьох випадках між 2012 і 2018 роками вони знизилися ще більше, ніж за роки пандемії. І якщо глянути ширше, це зниження показників міркування і розв'язання проблем не обмежується підлітками. Дорослі демонструють аналогічну картину, причому в торішньому оновленому дослідженні ОЕСР щодо тенденцій у розвитку вмінь дорослих зниження помітне в усіх вікових групах.

Попри всю важливість, послідовних довготривалих досліджень людської уваги чи розумових здібностей надзвичайно мало. Але є чудовий виняток: щороку, починаючи з 1980-х, у рамках дослідження «Моніторинг майбутнього» 18-річним підліткам ставлять запитання, чи відчувають вони труднощі з мисленням, концентрацією уваги або засвоєнням нових знань. Протягом 1990-х і 2000-х років частка старшокласників, які звітували про труднощі, була стабільною, але в середині 2010-х вона почала стрімко зростати.

Ця точка перегину варта уваги не лише тому, що вона подібна на результати тестів на інтелект і міркування, але й тому, що вона збігається з іншими ширшими змінами – у наших взаємин з інформацією, яка постійно доступна онлайн.

Частково те, що ми тут спостерігаємо, може бути результатом переходу від тексту до візуальних медіа – переходу до «постписьменного» суспільства, яке обсесивно вбиває час біля екранів.

Реально знизився, безумовно, і рівень читання: у 2022 році частка американців, які повідомили, що прочитали книгу за останній рік, впала нижче половини.

Особливо, однак, вражає те, що у більшості країн ми бачимо це паралельно зі зниженням ефективності застосування математичної грамотності та інших форм розв'язання задач.

Одні з найочевидніших статистичних даних свідчать, що частка дорослих, які не можуть «використовувати математичні арґументи при перевірці та оцінці валідності тверджень», зросла в середньому до 25 відсотків у країнах з високим рівнем доходу і до 35 відсотків у США.

Тож, схоже, ми спостерігаємо не тільки занепад читання як такого, а ширшу ерозію людської здатності до концентрації й застосування розумових здібностей.

Більшість дискусій про вплив цифрових медіа на суспільство фокусується на поширенні смартфонів і соціальних мереж. Але зміна людської здатності до зосередженого мислення збігається з чимось більш фундаментальним: зміною наших взаємин з інформацією.

Ми перейшли від обмежених веб-сторінок до необмежених постійно оновлюваних стрічок і постійного шквалу сповіщень. Ми вже не витрачаємо, як колись, час на активну навігацію в інтернеті і взаємодію з людьми, яких знаємо, натомість на нас навалюється потік контенту. Це відображає перехід від самостійної поведінки до пасивного споживання та безперервного перемикання між контекстами.

Дослідження показують, що активне інтенціональне використання цифрових технологій часто є цілком нешкідливим і навіть корисним. Натомість моделі поведінки, які набули поширення останніми роками, впливають на все – від нашої здатності обробляти вербальну інформацію до уваги, робочої пам'яті та саморегуляції.

Добра новина полягає в тому, що базовий інтелектуальний потенціал людини точно не згас. Але результати залежать як від потенціалу, так і від його реалізації. Для багатьох із нас цифрове середовище перешкоджає власне його реалізації.