Помер Юрій Шухевич.

У віці 89 років помер Юрій Шухевич – син командувача Української повстанської армії Романа Шухевича, дисидент, Герой України.

Про це повідомив міський голова Львова Андрій Садовий.

Як розповіла українська журналістка, режисерка Марина Ткачук, пан Юрій відійшов у засвіти вночі на 22 листопада. Шухевич помер у мюнхенській лікарні. У Німеччині боровся із важкою хворобою.

#спогад

Востаннє ми спілкувалися телефоном кілька тижнів тому. Пан Юрій, слабкий від недуги і змучений, але невиправний оптиміст та борець, вигукнув своє незмінне: “Слава Україні!”. Ми жартома домовилися тоді, що пан Юрій подумає над текстом своєї майбутньої переможної промови, яку неодмінно виголосить на згарищі Кремля (бо це ж точно буде, і він мусить дочекатися!). Але сьогодні мені подзвонила пані Леся, дружина пана Юрія...

Я мала честь познайомитися із паном Юрієм та його дружиною Лесею Шухевич років 15 тому. І найперше була вражена його рисами – шляхетністю, чудовим почуттям гумору та внутрішньою рівновагою. Пан Юрій завжди був галантним джентльменом (виховання ж в родині було відповідне!), він завжди цілував руку жінкам при зустрічі (і навіть продовжував це робити в лікарні, геть змучений хворобою, чим обеззброював німецьких медсестер).

Марина Ткачук

Юрій-Богдан Шухевич народився 28 березня 1933 року в селі Оглядів неподалік від Радехова на Львівщині. Батьки – Роман Шухевича та Наталія Шухевич із дому Березинських.

У 1944 році, в 11-річному віці, Шухевича-молодшого заарештували разом із матір’ю і заслали у Сибір.

У 1946-му Шухевича відлучили від матері і помістили в дитбудинок для дітей “ворогів народу” на Донбасі. Він двічі тікав, але його знову затримували.

Юрій Шухевич загалом відбув 31 рік у радянських в'язницях і таборах. Так, 16-річним його вперше ув’язнили на 10 років у радянській тюрмі. У 1954 році, після шести років тюремного ув’язнення, він підпав під дію закону про амністію неповнолітніх, проте знову був заарештований за скаргою генерального прокурора СРСР.

У 1958-му, по закінченні 10-річного ув’язнення, Юрія Шухевича знову засудили на 10 років у таборах суворого режиму за звинуваченням у так званій “тюремній справі” (слідство використало заяви наглядачів і тюремних провокаторів).

У серпні 1968 року Шухевича звільнили. Йому було заборонено жити в Україні, він оселився у Нальчику в Кабардино-Балкарській республіці.

У березні 1972 року Шухевича заарештували втретє. У 1973-му – новий термін: 10 років тюремного ув’язнення та 5 років заслання. Підстава – лист в ООН, у котрому критикувалася система судів у тоталітарному СРСР.

#in memoriam

Ще геть малим хлопцем разом із молодшою сестричкою Марією та мамою опинився у лапах радянських катів (і це теж окрема тема для усвідомлення: генерал УПА не ховав свою сім'ю за кордоном, хоча міг би. Бо вважав, що його власні діти мусять розділити долю нащадків рядових бійців. Уявіть собі рівень жертовності й братерства!). Юрія та Марію розлучать із мамою (дружину Шухевича зашлють на Сибір), будуть кидати із одного дитбудинку в інший. А він утікатиме щоразу. Із наміром знайти батька і приєднатися до УПА. 14-річному хлопцю таки це вдається, він нарешті знаходить тата, має з ним довгу розмову! І чує відмову. Роман Шухевич каже слова, які стають заповітом для юного Юрія: “Усі ми загинемо, але ваше покоління, сину, мусить нести далі наш прапор і воювати за незалежність України”.

І він воював, хоча й сили були нерівні! Юрій Шухевич відсидів у радянських таборах 31 рік, ще п'ять років відбув на засланні. Тільки тому, що не зрікся батька та його ідеалів.

Марина Ткачук