Хроніка.

На партійних зборах Львівської організації Спілки радянських письменників 20 серпня було обговорено питання про роботу редакції журналу «Радянський Львів» та припущені нею помилки, виявлені і скритиковані в газетах «Правда Украины», «Вільна Україна» та ін. Ці помилки полягають в надрукуванні статтей Крип'якевича і В. Остромиського, які протаскують націоналістичні концепції буржуазного «історика» Грушевського; уривки з повісті О. Ржепецької «Сім'я Басарів», у якому неправильно зображено ставлення населення Галичини до російської армії під час війни 1914 року; оповідання Т. Мигаля «Сліди ведуть у ліс», в якому опошлюється партизанський рух під час німецької окупації, тощо.

У своїх виступах тт. Козланюк, Пархоменко, Шмигельський, Хижняк, Каменкович, Юр, Ковинєв критикували незадовільну роботу редколегії журналу і окремих письменників-комуністів, які своєю творчістю і практичною діяльністю ще не забезпечують достатньо високого ідейно-політичного і художнього рівня змісту журналу.

На партійних зборах виступив секретар Львівського обкому КП(б)У по пропаганді тов. Желяк, який докладно проаналізував політичні помилки журналу «Радянський Львів» і його редакції та вказав, як спрямувати дальше роботу журналу, щоб він став міцною зброєю партії, радянської влади в справі виховання радянських людей, зміцнення радянського ладу на західних областях України, в справі повного ідеологічного роззброєння українсько-німецьких націоналістів.

Партійні збори визнали критику радянською пресою журналу «Радянський Львів» та його помилок цілком правильною і ухвалили ряд практичних заходів для виправлення припущених хиб та покращення художнього й ідейно-політичного змісту журналу.

***

Загально-міські збори інтелігенції Львова відбулися в театрі ім. Заньковецької. З доповіддю «Про серйозні помилки і недоліки в ідеологічній роботі» виступив Заступник Голови Ради Міністрів УРСР тов. М. Бажан.

На основі останніх постанов ЦК ВКП(б) і ЦК КП(б)У в справі ідеологічної роботи та з приводу помилок, припущених журналами «Ленинград», «Звезда» і в «Нарисі історії української літератури» товариш Бажан піддав нищівній більшовицькій критиці антинаукові націоналістичні концепції Грушевського і його учнів. Товариш Бажан окремо спинився на діяльності деяких львівських наукових працівників — професора І. Крип'якевича, Терлецького, Кордуби та інш., які ще й досі не вижили цієї ворожої інтересам українського народу ідеології, але продовжували протаскувати ці концепції в своїх статтях, лекціях тощо. Вкінці доповідач піддав критиці творчість окремих письменників, роботу редакції журналів «Вітчизна», «Дніпро» і «Радянський Львів», діяльність театрів і кіно.

Доповідь викликала жваві дебати, в яких взяли участь численні представники львівської інтелігенції, як професори: Білякевич, Рудницький, Зарицький, Крип'якевич, доценти Пархоменко, Горбатюк, письменники Галан, Лукіянович та інші.

Незадовільнили присутніх несамокритичні виступи професора Крип'якевича і доцента Терлецького, які не визнали відверто своїх помилок, а намагались виправдатись якимись ніби-то специфічними галицькими умовами. Збори виявили велику політичну свідомість і розуміння виключної ролі інтелігенції в ідеологічній роботі. Науковці, професори і письменники в своїх виступах заявляли про необхідність боротися під керівництвом більшовицької партії за остаточне викорінення решток націоналістичної ідеології Грушевського, яка спрямована на роз'єднання двох братніх народів — українського і російського, і подали багато цінних пропозицій щодо поліпшення ідеологічної роботи серед інтелігенції і трудящих Львова.

У роботі зборів взяли участь секретарі обкому КП(б)У т.т. Грушецький і Желяк.

***

На загальних зборах письменників м. Львова з доповіддю «Про ідеологічні помилки на літературному фронті» виступив тов. М. Бажан. В дебатах на доповідь виступили письменники Козланюк, Галан, Біляїв, Вільде, Шмигельський, Хижняк, Каменкович, Пархоменко, секретар обкому КП(б)У тов. Желяк та інші — всього 16 чоловік. Всі промовці говорили про те, що недоліки й ідеологічні помилки, допущені в творах деяких львівських письменників, є результатом того, що у Львівській організації СРПУ не було розгорнуто справжньої більшовицької критики і самокритики.

Збори письменників прийняли таку резолюцію:

РЕЗОЛЮЦІЯ

загальних зборів письменників м. Львова 10.IX.1946 р.

Заслухавши і обговоривши доповідь тов. Бажана про недоліки та серйозні помилки в ідеологічній роботі, загальні збори письменників Львівської організації СРПУ цілком і повністю приєднуються до постанов ЦК ВКП(б) від 14 серпня 1946 року про журнали «Звезда» і «Ленинград», і постанови ЦК КП(б)У, від 24 серпня 1946 року «Про перекручення і помилки у висвітленні історії української літератури в «Нарисі історії української літератури».

Збори письменників м. Львова вважають ці рішення ЦК ВКП(б) і ЦК КП(б)У бойовою програмою для всієї діяльності і львівських письменників.

Рішення ЦК ВКП(б) і ЦК КП(б)У викривають серйозні хиби в ідеологічній роботі на Україні і, зокрема, в сучасній українській літературі, історичній науці та мистецтві.

Збори відзначають, що поруч з вдалими літературознавчими і художніми творами, в окремих історичних, історико-літературних працях і творах художньої літератури львівських письменників та літературознавців є спроби відродження буржуазно-націоналістичних теорій Грушевського і його «школи», буржуазно-націоналістичних поглядів на суспільний та літературний розвиток. Має місце проповідування націоналістичних поглядів, викритих в постанові ЦК КП(б)У від 24 серпня 1946 року. Як відзначено в цій постанові: «Історія української літератури освітлюється в «Нарисі» ізольовано від класової боротьби. Національному моментові надається вирішальна роль в розвитку української літератури. Літературний процес подається, як самобутній «єдино-національний потік», без внутрішніх ідейно-класових протиріч. Затушковується різниця між реакційною і прогресивною течією в літературі, ігнорується ленінське положення про наявність двох культур в межах кожної національної культури. Таким чином в «Нарисі» реставрується теорія про безкласовість, безбуржуазність української нації, що складає основу буржуазно-націоналістичної концепції Грушевського».

В рішенні ЦК КП(б)У також було відзначено, що: «в «Нарисі» ігноруються факти позитивного впливу на українську літературу прогресивних діячів та течій російської літератури, замовчується факт російсько-українських літературних зв'язків, перебільшується вплив західно-європейських літератур».

Націоналістичні погляди і теорії позначилися і на деяких роботах львівських письменників, літературознавців та істориків, надрукованих в журналі «Радянський Львів». В цьому журналі було вміщено ряд ідейно-порочних та художньо-незрілих творів.

В журналі були вміщені такі шкідливі статті, як стаття професора І. Крип'якевича «Перші зв'язки Західної України з Росією» в якій протаскується буржуазно-націоналістична теорія Грушевського; стаття В. Островського «Назви «по батькові» та їхня еволюція», яка з буржуазно-націоналістичних позицій розглядає Київську Русь як українську державу.

В оповіданнях Ірини Вільде «Три вузли», В. Островського «Хочу бути мамою» і Т. Мигаля «Сліди ведуть у ліс» неправдиво показані радянські люди, відносини між нашими людьми. Особливо обурлива пошлятина в оповіданні «Сліди ведуть у ліс». В надрукованому уривкові з повісті О. Ржепецької «Сім'я Басарів» викривлена дійсність. Цей уривок невірно зображує настрої галицького селянства в зв'язку з наступом російської армії під час війни 1914–1918 років.

В журналі надруковані твори, які свідчать про національну обмеженість, захоплення голим етнографізмом, замилування старовиною (переклад Вінценза «На високій полонині», П. Конвалія «Золоті скарби»).

Збори звертають увагу на те, що всі ці твори були надруковані в журналі «Радянський Львів» (редактори т.т. Бажан і Козланюк) і що редакція надавала сторінки журналу для буржуазно-націоналістичних і пошлих писань.

В журналі «Радянський Львів» не було вміщено жодної статті про індустріалізацію Львова, перебудову сільського господарства, про план четвертої сталінської п'ятирічки. А вміщений нарис С. Пастернака «Надра Карпат» несе на собі вантаж безідейності і шкідливої «нейтральності». В нарисі факти подано так, ніби нічого не трапилося в Прикарпатті за часів радянської влади. На деяких творах львівських письменників, що вийшли окремими книжками, також лежить печать безідейності і аполітичності.

Ці ідейно шкідливі твори мали місце в результаті відсутності належної ідейно-політичної роботи серед письменників. У Львівській організації Спілки радянських письменників не було розгорнуто, як слід, справжньої боротьби проти націоналістичних та інших шкідливих «теорій» і поглядів, проти безідейності і політичного обивательства.

Робота Львівської організації Спілки радянських письменників України проходила в атмосфері благодушності і примиренства до ворожих впливів і проявів у літературі, до безідейності та аполітизму. Внаслідок цього не було дано вчасно належної критики невірних, політично шкідливих тверджень деяких письменників. На літературних вечорах і зборах обговорення нових творів письменників проходили часто в атмосфері приятельського захвалювання. Ділової, принципової критики майже не було.

Львівські письменники ще й досі не дали високохудожніх творів з сучасної тематики, не показали становлення нової людини в західних областях України, не висвітлили участі трудящих західних областей України в соціалістичному будівництві і в боротьбі проти німецько-фашистських загарбників. Переважна більшість львівських письменників все ще копирсаються в далекому минулому, яке іноді відображають з чужих радянському народові позицій. Радянська дійсність, героізм і патріотизм радянських людей не стали ще основною темою творчості для більшості львівських письменників.

Творчість львівських письменників ще не стоїть на рівні високих вимог і завдань радянської літератури. Львівські літератори в більшості відірвані від життя, не знають що робиться на будівництвах, на фабриках і заводах, в колгоспах, не знають настроїв і прагнень робітника, селянина, інтелігента.

Ще не стоїть на рівні високих, вимог і завдань радянської літератури і робота львівських критиків. Критичні статті, які друкувалися, не завжди були послідовні і мало допомагали письменникам.

Збори письменників вважають, що з молодими авторами провадилась недостатня робота і що необхідно організувати систематичну допомогу початківцям.

Загальні збори письменників вимагають від усіх львівських письменників активно і по-дійовому включитися в боротьбу за очищення нашої радянської літератури і літературознавства від рецидивів буржуазно-націоналістичної ідеології та інших ворожих радянській літературі впливів. Справа честі львівських письменників мобілізуватися на боротьбу за ідеологічну чистоту і високий ідейно-художній рівень творів. В своїх творах письменники повинні показати героічних людей нашої доби, їх патріотизм, любов і віаданість радянській Батьківщині, яскраво і барвисто розповісти про непорушну сталінську дружбу народів. Соціалістичне будівництво, що відбувається на Львівщині, і в західних областях України дає багатющий матеріал і теми для творчості радянських письменників.

Збори вимагають від Правління Львівської організації Спілки радянських письменників України та редакції журналу «Радянський Львів» рішучої перебудови всієї діяльності Спілки, викорінення ворожих радянському народові ідей і концепцій, розгорнення рішучої принципової більшовицької критики, як важливішого засобу піднесення нашої літератури.

Для поліпшення ідейно-політичної якості роботи львівських письменників і рішучого підвищення ідейної та художньої якості їхніх творів, збори вважають за потрібне налагодити ще більш тісний зв'язок як з письменниками столиці України, так і з письменниками братніх народів Радянського Союзу і, насамперед, з письменниками великого російського народу.

Збори засуджують порочну практику вміщення в журналі «Радянський Львів» ідейно-шкідливих творів. «Тільки широко обговорюючи написані твори, критикуючи їх, відкидаючи приятельські і групові міркування, посилюючи більшовицьку вимогливість — зможемо добитися докорінного поліпшення літературно-художньої продукції і дамо твори гідні нашої сталінської доби!»

Збори ще раз підкреслюють важливість ідейно-політичного виховання письменників. Без опанування марксо-ленінською теорією неможливе глибоке розуміння дійсності, сучасного життя і суспільного розвитку. Загальні збори зобов'язують Правління Львівської організації письменників організувати систематичну політичну учобу письменників. Радянський письменник повинен всебічно знати історію і теорію більшовицької партії, повсякденно підвищувати ідейно-теоретичний рівень.

В рішеннях ЦК ВКП(б) від 14 серпня 1946 року записано: «Сила радянської літератури, найбільш передової літератури в світі, полягає в тому, що вона є літературою, у якої немає і не може бути інших інтересів, крім інтересів народу, інтересів держави. Завдання радянської літератури полягає в тому, щоб допомогти державі правильно виховати молодь, відповісти на її запити, виховати нове покоління бадьорим, віруючим у свою справу, що не боїться перешкод, що готове подолати всі перешкоди. Тому всяка проповідь безідейності, аполітичності, «мистецтва для мистецтва» чужа радянській літературі, шкідлива для інтересів радянського народу і держави...»

Ця вказівка ЦК ВКП(б) є дороговказом і для львівських письменників. Вона вчить, як треба працювати на благо Батьківщини, на благо народу.

Збори львівських письменників з одностайністю і глибокою щирістю запевняють ЦК ВКП(б) і ЦК КП(б)У, що письменники Львова докладуть всіх зусиль, щоб якнайскоріше подолати всі наявні хиби і, під керівництвом Львівської партійної організації, домогтися створення творів гідних великої Сталінської епохи.

***

У Львові відбулися обласні та районні наради партійно-радянського активу з питань ідеологічної роботи.

На обласній нараді, скликаній обкомом КП(б)У, з доповіддю про стан і завдання ідеологічної роботи партійних організацій області, виступив секретар обкому КП(б)У тов. Е. Желяк.

Зазначивши, що за час звільнення Львова від фашистської окупації, партійні організації області провели значну роботу в справі політичного виховання трудящих, тов. Желяк відмітив також і ряд серйозних недоліків в ідеологічній роботі партійних організацій області.

Доповідач особливо підкреслив недостатнє викриття ворожих концепцій буржуазно-націоналістичної історичної «школи» Грушевського, які ще мають деякий вплив на певну частину населення, зокрема інтелігенцію.

Це яскраво стверджується, наприклад, виступом професора Львівського університету Кордуби, який у принципі заперечує будь-яку критику історичних концепцій Грушевського. Намагається примирити буржуазно-націоналістичну теорію Грушевського з радянською історіографією професор Крип'якевич.

В цьому вина також наших партійних організацій, наших радянських учених, які ще дуже мало допомагають цій частині інтелігенції зрозуміти і позбавитися своїх помилок, оволодіти марксистським світоглядом.

Велика роль належить пресі, літературі, мистецтву. На жаль — каже тов. Желяк, — наші обласні і районні газети мають ще багато недоліків. Недостатній також зв'язок з інтелігенцією.

Доповідь викликала жваві дебати.

Про роботу Спілки письменників і журналу «Радянський Львів» розповів тов. Козланюк. Він теж відмітив. що над деякими письменниками тяжить спадщина минулого — ще непереборена ворожа ідеологія. Їм по-товариському треба допомогти, розкрити очі на сучасну дійсність, озброїти їх вченням Маркса—Енгельса—Леніна—Сталіна.

Доцент університету тов. Пархоменко зазначив, що журнал «Радянський Львів» припустив помилку, надрукувавши декілька творів ідеологічно-невитриманих і низької художньої вартості.

В дебатях виступали також І. Вільде, Осечинський, Біляїв, Тисячний та інш.

На нападі з промовою виступив секретар Львівського обкому КП(б)У тов. Грушецький. Він поставив ряд конкретних завдань щодо поліпшення роботи працівників літератури, науки і мистецтва.

Такі ж наради партактиву відбулися по всіх районах міста і області. У дебатах на доповіді про стан і завдання ідеологічної роботи, виступали партійні і радянські працівники, представники науки, літератури і мистецтва. Вони піддавали справедливій критиці окремі недоліки ідеологічної роботи.

[Радянський Львів, №8–9, серпень-вересень 1946]