Листи зі Львова.

 

Партійні з'їзди.

 

В початку червня місяця б. р. відбулося у Львові кілька з'їздів галицько-українських партій: з'їзд націоналдемократичної ("трудової") партії, культурно-просвітньої конференції укр. соц.-демокр. роб. партії і міжпартійна конференція, в якій приймали участь нац.-демократи, радікали і христ.-суспільна партія. (Соц.-демокр. одмовились приймати участь в цій конференції з "принціпіяльних і тактичних причин".)

 

Звертають на себе увагу ті моменти з'їзду націон.-демократичної партії, які були присвячені питанню про відношення названої партії до т. зв. галицьких москвофілів. В цьому смислі цікаві є думки одного з провідників партії д-ра С. Барана, який в свойому рефераті з'ясував відношення нац.-дем. партії до москофілів так:

 

"З огляду на потребу дальшого удержання одноцільности нашого західнього фронту і з огляду на фактичну льояльність москофілів супроти нас, та їх льояльну допомогу в нашому державному будівництві в часах нашої влади", — радив д-р Баран — "задержати льояльність і з нашого боку супроти москофілів". ("Укр. Вістник", ч. 108). І лише в кінці д-р С. Баран порушив питання про відносини "до братів зза Збруча", вказуючи на потребу "піддержки демократичних наддніпрянських кругів".

 

Також і бувш. сеймовий посол Г. Тершаковець радив "задержати льояльність супроти москофілів, що в краю ідуть разом з нами" ("У. Вістник").

 

Ця нова тактика галицьких клєрікалів була, очевидно, навіяна постановами з'їзду гал. москофілів ("галицко-русская организація"), що відбувся в кінці травня місяця, на котрому вони гостро виступали проти Польщі і вимагали "скорого і остаточного рішення питання про приналежність нашої країни", рахуючи рішення Ради Союза Народів з дня 23. лютого 1921 р. в питанню Східньої Галичини "єдино-правдивою постановкою сього питання".

 

Що до своєї приналежности до "єдиної недєлімої", то, розуміється, з'їзд, як і раніш, констатує, що "головною підвалиною національної проґрами прихильників московського руху ("русскаго движенія") в Галичині суть єдність "русских" племен".

 

Правда, на з'їзді москофіли про Українців не висловлювалися з такою ненавістю, як це бувало раніш, але і не кидалися в обійми до Українців так, як це роблять де-які "трудовики" у відношенню до "льояльних" москофілів.

 

Цікаво, на з'їзді "русских організацій" переважала думка, що від тепер гал. москофіли мусять вийти зі свого галицького закутка і яко Росіяне повинні боротися за приєднання "искони русской земли" до своєї матері — Росії.

 

Не можна сказати, щоби "вєлікоє откровєніє" д-ра Барана було цілком несподіване. Досить було переглядати орґан гал. нац.-демократів — "У. Вістник" протягом останніх місяців, що би помітити в ріжних інформаціях і навіть в статтях постійне підкреслювання того, що, мовляв, всі російські партії, починаючи від монархістів і кінчаючи комуністами, рішучо виступають проти Польщі, і лише одна ґрупа Савінкова є небезпечна для Українців.

 

Вже так доля судила, що гал. нац.-демократи вважають небезпечною для українського руху як раз ту (одиноку!) ґрупу Росіян (ліпші з гірших!), яка не відмовляє Українцям права на самостійне державне життя.

 

Констатуючи таку однодушність російських партій що до Польщі, "Укр. Вістник" не робив одвертих висновків (головне з причин т. мов. цензурних), але для кожного читача було ясно, якої тактики тримаються гал. "трудовики" у відношенню до російських партій.

 

Також помітне було запобігливе відношення і до "своїх" Москалів — гал. москвофілів, не зважаючи на те, що останні відновлюючи і поширюючи свої орґанізації, почали насідати на гал. Українців і навіть викидати їх з громадських будинків. В цьому смислі цікава подія сталася з захопленням москвофілами Народнього Дому у Львові (кільканадцять міліонове майно). В той час, коли раніш з приводу таких подій піднімалась на сторінках гал.-укр. преси буря протестів — тепер "Укр. Вістник" цілком замовчав цю справу!..

 

І так, до загального російського котла, начиненого російським квасним патріотизмом, "съ дурнымъ запахомъ и скверными отрыжками", домішується тепер, руками відомого "трудового" політичного куховара, — галицької солоденької ... зупки. Цю найновійшу "страву" пропонується "разхльобывать" галицьким Українцям. До столу запрошують також "наших братів зза Збруча" з кругів гетьмансько-"демократичних".

 

Як відомо, кожна сумішка, особливо неоднородних елєментів, а тим більше неприродня, викликає ту чи иншу бурну реакцію.

 

Яка це буде реакція, відкриє нам найближча будучина.

 

8. червня 1921 р.

 

[Воля, 18.06.1921]

26.06.1921

До теми