зайшла з сим тижднем дуже важна зміна, котра, після интенцій видїлу Рускої Бесїди і интересованих в тім дїлї осіб, повинна принести як найкрасші успіхи.
По смерти бл. п. Стечиньского місце режісера в нашім театрі лишилось опорожнене, а між прочими членами дружини не можна було виглядїти чоловіка, котрий би вповни відповів всїм вимогам і обовязкам режісера. Розуміє ся, що такій стан провізоричний не міг причинити ся до такого розвитку нашого театру, до якого стремить видїл Рускої Бесїди.
Щоби якось зарадити сему на разї, запросив видїл на тимчасового режісера п. М. Вороного (Українця), а рівночасно, за єго порадою, став вести переговори з звістним україньским артистом, п. Касиненком, передкладаючи єму режісерію театру. П. Касиненко згодив ся на поставлені єму умовини а як раз в пятницю 12 н. ст. червня прибув до Львова, а другого дня вже відїхав до Теребовлї, де гостить тепер наш театр, щоби обняти посаду.
Думаємо, не буде зайвим, подати для ширшої публики деякі коротенькі відомости про сего артиста. Юрій Касиненко походить з україньскої простої родини з-над Днїпра (Днїпровскій повіт в Таврії). Покінчивши середні школи вступив він, яко офіцир, до війска і дослужив ся ранґи "поручніка" (те саме, що австрійскій оберлейтнант), але війскова служба не цїкавила єго, бо артистичний наклін тягнув єго на сцену. Рішившись, змінити свій стан, він вступив до трупи М. Кропивницкого, що вже тогдї звертала на себе увагу всеї россійскої і україньскої громади та пишала ся заслуженою славою. Вже перші кроки талановитого дебютанта під проводом такого учителя, як М. Кропивницкій, від разу висунули єго на видне місце межи прочими артистами сеї дружини. Ученик показав ся цїлком достойним свого учителя! По якімсь часї п. Касиненко стає правою рукою М. Кропивницкого і не рідко трафляє ся єму в заступстві провадити проби, робити дотичні уваги артистам, давати зарядженя і т. инше.
Коли в дружинї Кропивницкого зайшов роздїл, п. Касиненко перейшов в ново орґанізовану з тої причини дружину М. Старицкого, де був головним мотором і найлїпшою силою артистичною. Але й дружина Старицкого мусїла розбити ся, а тогдї п. Касиненко заложив свою власну, де був режісером і директором разом. В останні часи він вже не мав своєї трупи, а виступав по різних трупах або їздив на поодинокі виступи находячи скрізь загальну симпатію і славу визначного артиста.
Головний репертоар єго майже той самий, що й М. Кропивницкого. Він є справдешним коміком в найширшім значіню сего слова і тим самим вже не може бути арстистом якогось узкого амплюа, а грає найрізнороднїйші ролї. Передовсїм вдають ся єму ролї характеристичні. Найлїпші ролї єго репертоара: Макс. Хандоля (Глитай), Ив. Карась (Запорожець за Дунаєм), Кабиця (Чорноморцї), Хома Качатий (Назар Стодоля), Павлущенко (Світова річ), Павло (Не судило ся), Микита (Дай серцю волю) і богато инших.
Видїл "Рускої Бесїди" надав п. Касиненкови необмежену режісерску власть, більшу, як єго попередникам і управу театру, надїючись, що під вправною артистичною управою наступить пожадана зміна в дїяльности нашого театру. Від щирого серця бажаємо новому режісерови як найбільших успіхів в розвитку і високім піднесеню нашої рідної сцени, а до сего, як знаємо, він має добрих помічників: енерґію, режісерскій досвід і артистичний талан!
Дѣло
16.06.1896