"Собор Греко-Католицької Церкви на Західній Україні, який зібрався у Львові дня 8 березня 1946, постановив відкликання з сьогоднішним днем Берестійської Унії, заключеної (!) з Ватиканом 1596 р., і поворот на лоно святої батьківської російської (!) православної церкви (!), світло якого пішло з Києва (Богові свічка — і чортові огарок — прим. ред.), історичної колиски народів російського, українського і білоруського. Ми щacливі, що можемо упросити тебе, Вождю Великого Совєцького Союзу, щоб Ти захотів прийняти наш рапорт (!) разом із виразом нашої радости, що від тепер ніщо вже не розділить нашого з'єдиненого українського народу. В цій історичній епохальній хвилині почуваємося до обов'язку висловити Тобі нашу глибоку вдячність за Твій великий чин з’єдинення в одно всіх українських земель. Без цього з’єдинення не можна було й думати про ліквідацію незгоди в нашій Церкві й нашій релігії".
Читаючи всякі такі чолобитні телеграми, привіти і т. п., муситься ствердити, що Москва фабрикує їх серіями (той самий стиль, ті самі слова, ті самі звороти!) і розсилає тільки до підпису. В "найбільш" демократичній країні в світі інакше й бути не може! Там усе "по-закону".
[Наш шлях, травень, 1946 р.]
03.05.1946