З порожнечі проступає людський образ. Деталі — абриси, поза, колір, говорять про те, чий він. Геометричні фігури поруч інакші. Вони самодостатні, проте розміщені певним чином, пофарбовані у певний колір, вступають у взаємодію.
Тутешній простір білий, проте, коли приглянутися, оприявняться інші барви, а поки все завмирає в очікуванні. Варто почекати. Нехай і перед нами події, що ніколи не починаються та не закінчуються, триваючи вічно. Почекати й вглядатися в роботи Данила Мовчана, аби зануритися в миті, котрі прошивають простір і час.
Роботи цього живописця поєднують конкретність та максимальну абстрагованість. Спокій настрою та активні кольори. Сакральне та світське. Динамічне та статичне. Лаконічні, в їх просторі проростають знаки й символи, котрі визбируєш і витлумачуєш сам. Як і з чого твориться цей простір, за якими законами живе — про це поспілкувалися із Данилом Мовчаном.
Данило Мовчан народився у Львові 1979 року. Навчався у Львівському коледжі декоративно-ужиткового мистецтва ім. І. Труша, відтак — у Львівській національній академії мистецтв на відділенні сакрального мистецтва. Працює у царині іконопису, малярства та реставрації. Учасник багатьох групових виставок. Твори зберігаються в церквах та приватних колекціях України, Білорусі, Польщі, Німеччини, Канади та США. Вибрані виставки: персональна виставка графіки «На папері», мистецький проєкт «Сакральний простір III», персональна виставка «Данило Мовчан: Небесне».
— У ваших роботах є низка деталей, котрі повторюються раз у раз. Це тіла, виписані з елементами візантійської традиції, геометричні фігури та біле тло. Але назвала те, що мені найбільше впадає у вічі. А як ви формулюєте для себе — що завжди присутнє на ваших роботах?
— Думаю, у них завжди присутній погляд на людське життя через сакральну призму. Своє бачення світу я виражаю головно в активних кольорах і людських постатях. Ці елементи сформувалися з часом, під час пошуків своєї художньої мови. Знахідкам посприяла також сама робота в техніці жовткової темпери на левкашених дошках.
— Чим для вас є ваші роботи? Це проговорення ідей, осмислення біблійних сюжетів чи що інше…
— Перш за все, це розмірковування над християнськими ідеями, переосмислення біблійних сюжетів, а також це погляд на сучасника, який роздумує над вічним, це розмови про вагомі духовні аспекти переживань. Усі ці теми, образи та розмірковування мені важливо сконцентрувати в образи та виразити мінімалістичними засобами.
— І один із таких засобів, один із чільних елементів ваших робіт — це тло. Біле, густе, де наче зависають постаті. Це своєрідний нуль-простір, де нема нічого зайвого. І водночас воно не просто біле, а з відтінками кольорів, зі слідами матеріалу, на котрому створена робота.
— Так, тло справді не є аж таке біле — це колір ґрунту. Цей нейтральний простір допомагає кольорам та ідеям звучати виразніше. Щодо символіки, то білий фон може символізувати Божий спокій та духовну чистоту. У цьому нейтральному тлі я відкидаю часові нашарування та прив’язаність до деталей.
— Власне про час. На частині ваших робіт, де постаті із чіткими контурами та виписаними ликами, здається, простір схоплений в одну мить.
— Я б сказав, що мої роботи позачасові, тобто не прив’язані до конкретного часу чи історичного контексту. У моїй творчості мало елементів повсякденного життя. Мене цікавить людське життя і роздуми над християнським життям, пошуки себе через тісне переплетення подій навколишнього середовища з вічними проблемами. А заглиблення моїх постатей у певні кольори вказує на ті життєві проблеми та складні питання, котрі для них актуальні.
— Білий, синій, червоний, золотий — здається, то ті, котрі ви використовуєте найчастіше. Хоча іноді з’являється рожевий, зелений, жовтий. Як ви працюєте із кольорами — за яких умов з’являються додаткові барви?
— Кольорову палітру випрацював з часом, а додаткові кольори виникають вже під час роботи на дошці й чисто імпровізаційні.
Варто згадати й колір тіла — він змінюється залежно від сюжету, адже так можна привернути увагу до деталей. Тіло Ісуса Христа зображаю часом червоним, часом синім — кольорами, котрі підкреслюють напругу та драматизм. Коли йдеться про архітектурні деталі, то нерідко забарвлюю їх у глибокий чорний, суть якого підкреслити переживання.
В іконографіці є усталені століттями правила того, як зміст співвідноситься з кольором, і я ним слідую. Наприклад, кольори одягу святих не змінюються вже тривалий час і розкривають чесноти зображуваних. Але поряд із тим я шукаю нового звучання, яке могло б підкреслити зміст конкретного твору.
— А хто найчастіше з’являється на ваших роботах?
— У темпері мене цікавлять сюжети розп’яття, оплакування, зняття з хреста. В акварелі шукаю вираження образів Трійці, Таїнства євхаристії, тайної вечері. Крім того, часто звертаюся до постатей мучеників, святих, постатей чоловіка й жінки в задумі, вдаюся до портретів важливих для нашої історії людей. Всі ці персонажі, кожен у свій спосіб, відкривають різні грані людського життя. Геометризовані ангельські чини, архангели, серафими, херувими показують нам світ не тільки матеріальний, а й духовний. Помітив, що в останні роки все частіше звертаюсь до особи Ісуса Христа
Через усі ці образи Бог відкриває нам щось незбагненне.
— І ще таке. Розглядаючи ваші роботи, думалося про контраст деталізованих постатей та ідеальних поверхонь геометричних фігур. Це наче зіткнення з чимось іншим, лаконічним до абсолюту. І ця лаконічність іноді непроникна, як чорний обеліск із «Космічної Одіссеї», річ у собі. А в чому для вас суть контакту тілесного із геометричним?
— Візуальну мову я шукав у давньому сакральному мистецтві, заглиблювався у різні творчі практики двадцятого століття. Я відкидаю менш важливі елементи, щоби сконцентруватися на суті.
Через те у трактуванні тіл я схиляюся до певної аскетичності, у просторі робіт нема джерела світла — воно ніби виходить зсередини. Що ж стосується геометричних фігур, то вони радше допомагають концепції та композиції, вони задають рух моїм доволі статичним роботам, так умовна площинність та пластичність протиставляються — так витворюється об’єм.
— Водночас, у вас є твори, на котрих немає постатей, або ці постаті абстраговані, і все ж зрозуміло, що йдеться про сакральні мотиви. Що, на вашу думку, є тим, що запускає збір образу саме у сакральний спосіб?
— Напевно, ідея, закладена в цих роботах, це наближення до іконописної стилістики. Проте не всі мої роботи розкривають релігійні аспекти. Мені здається, тепер мало притримуватись тільки технічних аспектів іконописання — потрібно вкладати власні емоції та переживання.
Розмовляла Анна Золотнюк.
25.05.2021