[Ухваленє реформи податкової. — Сварня в польскім "колї". — Голосованє над внесенєм Кайцля. — Ще раз "Правда".]
У Відни дня 16 мая.
Умираючій парлямент остатком сил своїх полагодив третю велику справу — докінчив реформу податкову. Правда, небагато вже було до залагодженя — 18 параґрафів — але коаліційне міністерство, котре 285 параґрафів того закона переперло, загрязло на тім дрібонькім останку супротив тогдїшної обострукції молодо-Чехів, хоть як д-ру Плєнерови бажало ся докінчити своє дїло. Ухвалена реформа податкова дуже подібна до реформи виборчої: обі она недостаточні, обі лишають давні кривди, але впроваджують при тім важну новину; обі их уважають одні за вступ і першій крок до дальшої основної реформи, другі за положенє кінця реформаторским забагам. Все-ж реформа податкова бодай що до форми своєї єсть більше поступова.
Розправа над тою реформою скінчила ся скорше анїж надїяно ся; она забрала тілько чотири днї. Найзамітнїйшій момент в нїй було поставленє внесеня д-ра Кайцля, змагаючого до більшої полекші для дрібних рільників супроти великих посїдателїв, як і дрібні ремісники мають знатні полекші супроти великих промисловцїв. Справа сеся так ясна, що навіть в польскім "колї" знайшло ся пять послів, котрі хотїли голосувати за внесенєм Кейцля, т. є. окрім дїйстно справедливого та щирого Гофмокля ще хлоп Поточек і три священики, вибрані з сельских громад. Яку бурю, які сцени викликало в "колї" их домаганє, впрочім зовсїм спокійне та смирне, особливо зі сторони "демократів", се відомо з донесень нїмецких і польских дневників, а всї вісти потверджують, що ті донесеня були зовсїм правдиві і вірні. Декотрі опозиціоністи, крайно обиджені, загрозили виступленєм з "кола", єсли не дістануть відповідної сатисфакції. Дотеперішні переговори з ними були безуспішні; завтра, в недїлю, має справа остаточно залагодити ся на повнім засїданю "кола".
Замітно однакож, що два з сих oпoзиціоністів, ксс. Хотковскій і Копициньскій, мимо свого виступленя в "колї", голосували відтак проти внесеня Кайцля, хоть им було свобідно усунути ся від голосованя. Они поясняли свій поступок в той спосіб, що не хотїли наразити цїлого закона податкового, бо міністер Білиньскій сказав им, що по принятю поправки Кайцля правительство не могло би предложити проєкту до санкції а більшість в палатї єсть непевна. Сей мотив не зoвсїм здає ся оправданим. Поминувши, що правительство за-для зміни немилих єму рішень послів має до диспозиції палату панів, результат голосованя показав, що небезпеченьства для правительства — котре на жаль і сим разом идентифікувало интерес державний з интересом польскої шляхти — дїйстно не було. За поправкою Кайцля голосувало лише 79 послів, против неї 166, отже звиж два рази тілько. Межи тими 79 було: 36 молодо-Чехів, 12 антісемітів, 8 Италіянцїв, 6 полудневих Славян, 6 нїмецких націоналів, 5 членів нїмецкої лївицї, 3 нїмецкі консерватисти [Лінбахер і єго товариші], демократи Кронаветтер та Пернерсторфер і Поляк Леваковскій. З руских послів анї оден не брав участи в голосованю. Тепер пробувають у Відни тілько Романчук, Вахнянин, Охримович і Волян, але Романчук як-раз тогдї на три днї був виїхав а вернув вже по голосованю, котре впрочім скорше відбуло ся, нїж можна було припускати.
"Правда" вертає ще раз до моїх дописій в справі резолюції Барвіньского і петиції о пенсії для вдовиць та сиріт по священиках і каже, що "мої виводи єї не переконали", то що я "написав просту неправду, що п. Романчук дістав кільканацять петицій а п. Барвіньскій кілька". Справа ся сама собою така дрібна, що шкода й слівця на ню тратити, але она цїкава і важна для характеристики "Правди". Я виказав в 92-ім н-pi "Дѣла", що подані "Правдою" числа 20 петицій висланих на руки Барвіньского а 19 петицій на руки Романчука суть невірні, бо на руки Романчука прийшло 44 петицій, котрі я й навів поименно; я виказав дальше, що ті числа відносять ся до часу, коли вийшов дотичний н-р "Правди", та що 13 днїв перед тим, коли появила ся моя допись в "Дѣлї", з тих 20 петицій на руки Барвіньского прийшло було так, як я тогдї написав, лиш кілька, а з 44 петицій на руки Романчука лише кільканацять. Єсли в так ясній і очевидній справі "Правда" опирає ся при своїй неправдї і, так сказати-б, в живі очи заперечує правду, — то, що можна і треба судити о инших єї донесенях та твердженях, именно таких, де вислїдженє дїйстности не єсть таке легке як тут?...
Дѣло
18.05.1896