Заступники селяньства в палатї послів.

У Львові, дня 16 н. ст. мая 1896.

 

По реформі виборчій наступила реформа податкова і обі они полагоджені по мисли предложень правительственних, майже без увзглядненя поправок і внесень, ставлених в хосен низших верств населеня, а передовсїм селяньства. При реформі виборчій не увзгляднено безпосередности виборів в курії громад сїльских, — а при реформі податковій не найшло більшости внесенє посла Кайцля, після котрого 10-процентовий опуст в податку грунтовім мав бути в найбільшій мірі признаний найчисленнїйшій клясї рільничій, сему пролєтаріятови, що не має річного доходу катастрального більше як 200 зр. Се внесенє Кайцля, мимоходом сказавши, вийшло би було в найбільшій хосен Галичинї, бо у нас найчисленнїйшій того рода пролєтаріят рільничій.

 

Так отже селяньство не найшло в палатї послів достаточного числа оборонцїв своїх интересів. Бо хоч властиво в теперішнім складї нашого парляменту, опертім на заступстві интересів, засїдає аж 129 (на 353) заступників громад сїльских, то з голосованя над квестіями, котрі дотикали безпосередно стан селяньскій, показало ся, що анї разу не віддано стілько голосів за тими квестіями, — а се значить, що не всї заступники селяньства совістно боронили справи своїх виборцїв. При голосованю над внесенєм пос. Кайцля ледви 79 голосів упало за внесенєм, але коли зважить ся, що в тім числї містять ся всї голоси молодо-Чехів без різницї, яку курію они заступають, то число заступників селяньства, котрі підперли сю справу, вийде ще менше.

 

До сеї пожалованя гідної прояви причинила ся в найбільшій мірі головно та обставина, що одно сторонництво парляментарне виступало безвзглядно, а солідарно, против тих всїх внесень, котрі виходили в хосен селяньства. Сим сторонництвом — коло польске. Як против безпосередности виборів так і против внесеня Кайцля достатчило коло польске не лиш найбільшій континґент голосів contra, але і вислало з-поміж себе бесїдників, котрі мали переконувати палату о шкідливости всїx тих уступок і полекшей для селяньства. Взагалї подїї з послідних розправ парляментарних виказали наглядно, що коло польске з єсть прямо вороже интересам селяньским. В колї польскім не найде ся, як повинно бути, 20 заступників курії сїльскої, котрі прислужились би совістно і по справедливости справі селяньскій, — але се не повинно нїкого чудувати, коли зважить ся, що мандати селяньскі суть в руках влаcтитeлїв більшої посїлости. Вправдї "близша сорочка як кожух" могли би сказати на оправданє свого поведеня ті члени кола польского, котрі боронять интересів більшої посїлости а не селяньских, — але де в такім случаю моральність, честність і совістність, брати на себе одвічальність заступника курії сїльскої? Хиба що найбільшим доґматомь в політицї польских послів єсть засада: Nie honorowo ale zdrowo — а в такім случаю устає вже всяка дальша дискусія на сей темат.

 

Дѣло

16.05.1896

До теми