Епископ перемискій, самбірскій і сяніцкій упокоїв ся вчера з полудня в 53-ім poцї житя, в 29-ім священьства, в 11-ім епископства а з того в 5-ім на владичім пpecтoлї в Перемишли.
Вість о смерти Преосвященого д-ра Юліяна Пелеша буде для загалу наших Вп. читателїв певно несподїванкою — хотяй особи, котрі близше стояли до покійного владики, передвиджували недалеку кінчину єго. Ми мали відомість, що вже на Воскресеніє Христово покійний епископ перемискій був так упав на силах, що приймаючи благожеланя не міг устояти на ногах і приймав гостей сидячи. Остатними днями недуга взмогла ся і смерть перетяла нитку житя владики Юліяна Пелеша — ще в силї мужеского віку.
Д-р Юліян Пелеш родив ся 3 сїчня 1843 р. в Смереківци, ясельского повіту, перемискої епархії, з батька Григорія, учителя народної школи, і матери Іоанни, дочери о. Теодосія Щавиньского, гр.-кат. пароха в Регетові. Народні школи скінчив Юліян в Яслї 1854 р., до ґімназії ходив від І до VI кляси [1855–1861] в Пряшеві на Угорщинї, а до VII і VIII в Перемишли, де був першим відличним учеником і де зложив испит зрілости з відличним успіхом дня 23 липня 1863 р. Вже в ґімназії належав він до горячійших Русинів народовцїв. Принятий в жовтни того-ж року до центральної рускої семинарії у Відни, скінчив богословіє 1867 р. з відзначенєм, здавши на місяць вперед перше риґорозум з студій біблійних. Дня 20 жовтня 1867 р. був рукоположений пок. перемиским епископом Томою Поляньским, а зараз потім виїхав до Відня яко докторанд богословія і префект студій в семинарії. Тут був звичайним членом руского товариства "Сїч", а за заслуги, положені для добра товариства, именований почетним єго членом. По зложеню всїх риґорозів і по відбутій дисертації, проголошено єго 10 мая 1870 р. доктором св. богословія. Сейчас після того именований був префектом студій в львівскій духовній семинарії і на тій посадї зіставав до жовтня 1872 р. В тім часї сповняв також обовязки катихита в дївочій школї Бенедиктинок вірменьских і в женьскій семинарії учительскій, дальше яко екзортатор в рускій ґімназії, яко першій адюнкт богословского видїлу в львівскім університетї і яко екзамінатор просинодальний перемискої епархії. В духовній семинарії, з припорученя митрополичого Ординаріяту, впровадив духовні медитації, а дня 27 вересня 1872 р. перенесений був до Перемишля яко заступник професора пастирского богословія і префект студій тамошної семинарії, а майже одночаспо именований префектом перемискої консисторії і членом комісії для укладу руских шкільних книжок. В часї свого пробувана у Львові був д-р Пелеш якійсь час членом видїлу товариства "Просвіта". В жовтни 1874 р. именував єго цїсар приходником при церкви св. Варвари у Відни і ректором віденьскої рускої семинарії. На тій посадї оставав він лиш до 2. падолиста 1888. р. Підчас своєї 9-лїтної служби у Відни именований був почестним совітником львівскої а потому і перемискої консисторії, асесором епископскої консисторії в Мукачеві і почестним крилошанином перемискої епархії. Цїсарскою постановою з 6. червня 1883. р. був именований архидіяконом і деканом рускої митрополитальної капітули у Львові, де сповняв кромі того обовязки совітника і референта для дїл консисторских і ординаріятских, був також предсїдателем митр. церковного суду для дїл супружих, екзамінатором просинодальним, предсїдателемь комісії вдовичо-сирітского фонду львівскої епархії і директором пресвитерії.
Д-р Юліян Пелеш звістний також яко писатель. Довгій час був він головним сотрудником "Руского Сіона", написав "Учебник кат. богочестія для V. і VI. кл. гим.", "Пастирске Богословіє" і поважне дїло "Geschichte der Union ruth. Kirche mit Rom" в двох грубих томах, брав участь в видавництві нїмецкого "Kirchenlexikon-a", редаґованого кардиналом Герґенретером.
Дня 12. лютого 1885 р. був д-р Юліян Пелеш именований, дня 1 падолиста 1885 посвящений а дня 10 сїчня 1886 р. интронізований на першого епископа в Станиславові. Коли-ж по смерти епископа Іоана Ступницкого опорожнив ся владичій престол в Перемишли, д-р Пелеш був 10. мая 1891 р. именований епископом в Перемишли, того-ж року перенїс ся туди і там отсе закінчив житє.
Докладна характеристика особи і дїяльности пок. Преосвященого Юліяна Пелеша за весь час, аж до єго смерти, — нинї річ не легка, бо в остатних часах він жив сказати-б замкнено, немов сам з собою. Однак поки-що можна навести до єго характеристики, ось що:
Покійний був чоловіком правого характеру і добрим Русином. В молодших лїтах яко префект семинарії львівскої і опісля яко ректор віденьскої семинарії тїшив ся загальною симпатією і поважанєм питомцїв. Дальше був чоловіком працї, о чім свідчать єго твори писательскі і єго дїяльність урядова на кождім становищи. Мабуть праця і була причиною завчасної єго недуги — нервового роздразненя, котре з роками що раз більшало. Наукові працї єго і характер винесли єго на становище епископа, першого станиславівского.
Русини, особливо народовцї, мали підставу покладати великі надїї на него в будущинї. Нїгде правди дїти — надїї ті не осущились, безперечно найбільше за-для нервової недуги епископа. В скорім часї він усунув ся від ширшого житя й руху, віддав ся єдино праци так сказати-б бюровій, в котрій також, мало стїкаючи ся з людьми, не міг обминути неодної похибки, за котрі єму остатними часами прилюдно дорікано. Однак одно з того періоду житя пок. д-ра Юліяна Пелеша треба піднести, а именно, що на різні затїї наших "опікунів" він був неподатливий і з сожалїнєм глядїв на ті затїї...
Вічная Покійному Преосв. Юліяну память і пером єму земля!
Дѣло
23.04.1896