в Празї покінчило в суботу свої наради, котрі тревали цїлих сїм днїв. Перебіг того пятого (не тайного, як через ошибку випечатано в 66. ч. "Дѣла") віча австрійских соціяльних демократів з перших чотирох днїв ми вже подали. Пятого дня, в четвер, розправляно дальше над орґанізацією і тактикою сторонництва; а множество внесень, висказаних при обрадах, передано окремій комісії до розсмотреня. В пятницю раджено над видавництвами сторонництва, а внесеня при тім висказані передано знов окремій комісії. Опісля прийшла на чергу справа сїльских робітників. Відтак перервано розправи над сею точкою, щоби вислухати внесень комісії, що розсмотрювала справу орґанізації і тактики сторонництва. В суботу здавала справу комісія, вибрана для розсмотреня внесень що-до видавництв сторонництва. Відтак прийшов на чергу вибір управи; опісля дальше раджено над справою сїльских робітників, потім над висланєм відпоручників на лондоньскій міжнародний конґрес, що має відбути ся в липню с. р.; наконець прийшли ще два внесеня в загальних справах сторонництва, по чім віче закрито.
З ухвалених постанов запишемо лиш декотрі замітнїйші. Кандидатів при будучих виборах до ради державної (з пятої курії) мають назначувати окружні орґанізації в порозуміню з управою сторонництва. Управа сторонництва має складати ся з членів всїх народностій; політичний провід всего сторонництва має бути в руках заступництва, зложеного з заступників екзекутивних комітетів нїмецкої, ческої, польскої і т. д. орґанізації. Віча сторонництва будуть відбувати ся що року. Соціяльні демократи мають всїми способами і силами ширити дневник Arbeiter Ztg.; має розкидатись летючі письма з зазивом до соціяльних демократів по провінції, щоби заходили лиш до таких гостинниць, де находить ся згаданий дневник. Всї видавництва сторонництва будуть більшу звертати увагу на справи сїльских робітників. Старатись треба, щоби в новій уставі виборчій була постанова, що в часї виборів зносить ся заказ кольпортажі.
Часопись Arbeiterinnen Ztg. має дальше виходити. На конґрес лондоньскій має вислатись відпоручників; они мають там наставати на усильнїйшу боротьбу за осьмигодинною роботою денною. До нової управи вибрано з поміж польскої орґанізації Дашиньского. Припоручено новій управі резолюцію робітників з ц. к. фабрик тютюну: щоби управа звела робітників из всїх 28 австрійских фабрик у звязь; щоби робітники всїx тих фабрик рівночасно внесли просьбу до ґенеральної дирекції у Відни 1) о заведенє осьмигодинного часу роботи 2) о підвисшенє платнї, 3) о відповідне обезпеченє на старість, 4) о вільний від роботи день 1 мая.
З розправ послїдних трех днїв зазначимо лише кілька подробиць. І так довідуємо ся, що Arbeiter Ztg. мала в першім роцї 209.816 зр. доходів, а 203.646 зр. видатків; сам стемпель дневникарскій забрав 51.000 зр. Недїльне число виходить тепер в 22.000 примірників; наклад буденних чисел є меншій. Arbeiterinnen Ztg. має недобір. Домагано ся живійшої аґітації за знесенєм дневникарского стемпля і за свобідною кольпортажію. Робітницї віденьскі устами редакторки згаданої часописи для жінок домагали ся усильно окремої для себе орґанізації; але віче не вволило тому жаданю, хоч в части признавано слушність жалям робітниць.
Але з уваги на рільничій характер нашого краю найбільше из всего можуть нас займати розправи над положенєм і жаданями сїльских робітників. Референт д-р Феркавф в довгій розвідцї виказував гірку долю дрібних господарів, а особливо господарскої челяди. Він обчислює мужескій пролєтаріят сїльскій в Австрії на звиш 4 міліони душ; з того буде над два міліони безземельних і безхатних, 1¼ міл. зарібників-халупників або ще і з яким загоном поля, а ¾ міл. гocпoдapiв на кількох загонах. Дальше обговорює платню челяди і зарібників сїльских в різних краях Австрії, з чого виходить, що найнизша платня є у всхідній Галичинї. Про долю господарскої челяди каже референт: В 1848 р. надано селянам свободу, увільняючи их від панщини; але сїльска челядь остала і доси в неволи. Потверджує се устав челядний майже у всїх краях. Слуга не має права до зміни місця, бо мусить наймати ся на цїлий рік. Він лише в рідких случаях може виповісти службу серед року; а і те не виходить єму на користь, бо серед року не найде иншої служби. Опустити служби не може, бо на те наложені острі кари. Заплату дістає не після часу відбутої служби, а звичайно лиш дрібними часточками, поки не добуде року; аж тогдї виплачують єму осталу платню. Вільного на відпочинок часу не забезпечує єму закон анї години. Він спить там, де є місце. Женитись чи замуж виходити не може. За те обовязаний до послуху, чистоти, вірности, правдомовности, а господар має право карати єго, в декотрих краях навіть тїлесними карами. Понижаюче є право господаря до перетрясуваня річій челядника. Навіть річій своїх не сміє челядник переховувати по-за домом господаря. А дивна річ, що устав челядний чим новійшій, тим острійшій для слуг. При такім станї річи легко зрозуміти, длячого челяди не хотять признати прав політичних, а особливо найважнїйшого з них права виборчого. Як-же сїльскі робітники заховують ся в тій гіркій доли? Подібно, як в давних часах, переселюють ся до міст; чим більша платня в містї, тим більшій приплив робітників до міста; чим менша на селї, тим більше утїкають відтам. Крім того виселяють ся також з краю. В р. 1871 виселило ся з Галичини 9.000 осіб, а в р. 1891 вже 53.000. "Яка-ж повинна бути наша задача на селї?" кінчить референт: "Ми мусимо підданьство сїльских робітників заступити свободою договору, — розуміє ся з обмеженими на користь слабшого. Мусимо жадати достаточної опіни над робітниками, передовсїм над дїтьми. Мусимо дальше голосно кричати: Геть з уставом челядним! На єго місце повинен станут сїльскій закон промисловий, котрого переведенє було би обезпеченє установленим сїльским судом промисловим. Для опіки над дїтьми треба честно перевести осьмилїтний обовязок шкільний. Годї, щоби держава удержувала лише висока та середня школи. Се сором, що тепер 4000 громад не має школи, що из вcїx истнуючих шкід є 44% одноклясових, а 22% двоклясових. Жадаємо, щоби держава переняла на себе все шкільництво. Дальше жадаємо для сїльских робітників установленє нормального дня робочого і повного відпочинку недїльного. Що се не є неможливе, признали знатоки аґрарних відносин, як пр. Ґольц. Жадаємо обмеженя роботи для положкинь, заказу трукової системи (після котрої робітник поживу, одїж і т. и. сміє купувати собі лиш у господаря свого або в місци, де вкаже господар), заведеня сїльских инспекторатів промислових, знесенє обшарів двірских, де они ще истнують, і загального права виборчого до всїх заступництв. Жадаємо обовязкової обезпеки на випадок хороби, неспосібности до працї, старости, вдівства і сирітства. Обезпека ся має обовязувати також родини дрібних господарів. Через ті заведеня громада буде в можности перевести також заосмотренє убогих в спосіб людянїйшій і більше відповідний теперішним часам. Говорять, що соціяльна демократія хоче знищити дрібного господаря. Ті, що таке пишуть, самі зарізали хлопа. Лише соціяльна демократія може єму подати поміч; о тім єго переконати, є нашою задачію. Отже нумо на село!
Слїдуючій бесїдник Шумаєр уложив з кінцевої частини промови д-ра Феркавфа формальне внесенє, над котрим опісля вивязала ся дискусія. Вкінци з уваги на недостаток часу і недостаточне ще знанє сїльских відносин постановлено на слїдуюче віче запросити селян і сїльских робітників і тогдї взяти справу на порядок дневний. Поки-що ухвалено видати і розширяти розвідку Феркавфа.
Не дасть ся заперечити, що в рефератї Феркавфа богато є гадок справедливих так само як і в єго жаданях. Але з другого боку річ певна, що богато таки пересолив, не знаючи як слїд сїльских відносин. — У всякім разї порушена справа є дуже важна і заслугує на те, щоби і законодатство заняло ся нею поважно і з повним знанєм річи.
Дѣло
14.04.1896