В справі еміґраційної горячки дістаємо письма з краю, в котрих вказує ся на невідрадний факт, що причиною тої горячки не єсть лише само прикре положенє економічне селян наших, але в значній міpі і аґітація заграничних аґентур, котрі на наших селянах раді робити гроші.
Аґентури ті — по найбільше з Гамбурґа і Бреми установляють аґентів в краю і засипують повіти відозвами й листами, кажуть присилати собі завдатки на карти корабельні — і ті завдатки дуже часто пропадають, бо виславшій завдаток не може опісля зібрати потрібної суми на карту для себе і родини, а тих наших людей, що мали за що купити карти корабельнї, висилають в горячі сторони Бразилії на фаценди...
Тимчасом горячку еміґраційну відозви і письма аґентур піддержують, а нарід, рознервований, думає лиш о виселеню. З одної околицї пишуть нам, що ось настала весна, а люд стрічає там весну апатично, — не так, як бувало, коли-то господар радо спішив з плугом у поле з надїями на врожай... Нинї кождий господар сейчас збув би за пів-даром свій грунт з 5, 6, 7, 8 морґів, коби тілько купець, — та вже й купцїв нема... і то, правду сказавши, доси ще найбільше спиняє еміґрацію.
Однак і в тім дїлї може зайти зміна — для нас Русинів дуже некористна. Ото з опубликованих сими днями окружників ц. к. староства в Тернополи виходить, що навіть круги урядові починають уже займатись переселюванєм Мазурів на Русь на господарства наших еміґрантів. Староста тернопільскій в окружнику до зверхників обшарів двірских просить их, щоби доносили єму о господарствах, грунтах і о цїнї, а він постараєсь о купцїв з инших повітів. А вже — каже — староство з Ярослава урядовим письмом з 21 лютого с. р. ч. 5612. звернуло ся до староства тернопільского, що оно готово справляти купцїв з ярославскої околицї до Тернопільщини, щоби дешево набували грунти від еміґрантів...
Та й з других сторін доносять нам, що Мазури вже навідують ся купувати землю від наших еміґрантів — н. пр. в повітах рогатиньскім і бобрецкім. Питали их наші: чому они не їдуть до Бразилії? — а Мазури відповіли, що "tam potsebują tylko Rusinów, a Mazur, gdyby tam posedł, musiał by psejść na ruską wiarę..." Тота відповідь дуже характеристична; она свідчить, що Поляки здержують Мазурів від еміґрації до Бразилії, а звертають их на Русь галицку, щоби засїдали грунти по руских еміґрантах.
І вийде на те, що Мазури на грунтах Русинів будуть якось жити, а Русини будуть в Бразилії гарувати мов невольники на плянтаціях фазендерів...
Тому-ж то ми не перестаємо кликати до всїх приятелїв нашого люду: Кождий нехай в своїм крузї дїлає против горячки еміґраційної і дбає о то, щоби земля наша не переходила в руки — чужі! Маймо ся на бачности!
Дѣло
10.04.1896