Христос воскрес!

Велике свято радости, веселости, нaдїй, побіди правди над злом, світла над властію тьми, вічного житя над смертію — святкуєсь нинї в цїлім христіяньскім світї. З природою, що воскресає до нового житя з тяжкого сну зимового, воскресають і всї наші надїї, а люде радуючи ся звіщають собі взаїмно ту радість символічним, могучим окликом: "Христос воскрес!" До гідного святкованя сего великого свята у нас, на Руси, церков і нарід спільно приступають в торжественнім настрою: церков своїми світлими, величавими відправами богослужебними, а нарід своїми обрядками з давної давнини.

В свято Воскресеня забуває ся горе і вся "житейска печаль", люде прощають собі в имя Воскресшого, щоби без злобы і лукавости радувати ся спільною, загальною радостію. А як у поодиноких одиниць, так і серед народів будить ся надїя на красше житє-бутє, оживляє ся віра в народні идеали, в невмиручу жизненну силу народну, проявляє ся заохота і ободренє до невтомимої роботи для осягненя своїх стремлень і идеалів.

У нашого народу, на широкій Руси-Українї при тім великім святї живійше забєсь серце надїєю і вірою в будучність, в свої идеали.

Признати треба, що доля нашого народу, на цїлім єго просторі етноґрафічнім, — незавидна. На Українї все мовчить під тяжкою рукою бюрократичного абсолютизму, а всякі змаганя, хоч би спорадичні, на поли питомої культури народної придушують ся в самім починї. На угорскій Руси тисячлїтне панованє Мадярів святкує свій тріюмф в першій лінії над народом руским. На Буковинї маса народу полишена опіки й не становить основи, на котрій би повинна оперти ся реальна робота, лиш служить до карколомних експеріментів. А у нас в Галичинї? На всї сторони злиднї, і то такі, котрих причина глубша а наслїдки далеко сягають. Еміґрація народу виступила боляком на народнім орґанізмі і вимагає розумного, старанного і щирого лїченя; — переслїдованя і гнетъ політичний не устають, а противно кріпшають, прибираючи найрізнїйшій вид: будьто брутального насильства, будьто аґресивности на законній основі, і вимагають розбудженя великої сили відпорної; — розлад і роздїл серед самих Русинів заострює ся і викликує в орґанізмі небезпечний стан розкладовий, дїти гірше ворога свою неньку розпинають. А все таки при тім невідраднім станї "горѣ имѣемъ сердца!" —бо віра і надїя не вигасли в наших серцях, а суть і факти, що ободрюють. Перед всїм не дасть ся заперечити, що загал свідомий своєї незавидної долї і положеня, а та свідомість причиняє ся до розбудженя енерґії і до більшої интензивности в роботї. Замітний також поступ на поли культурнім, економічнім і політичнім. Наукове товариство им. Шевченка і Просвіта заявляють чим раз ширшу дїяльність, товариства економічні Днїстер і Народна Торговля відносять чим раз красші успіхи в своїм крузї дїланя, — а акція політична звернула ся передовсїм на освідомленє і розбудженє широких верств народу і результатом єї сей рух народний, людовий, що проявляє ся послїдними часами в різних сторонах нашого краю і мимо перепон не затихає лиш противно кріпшає що до своєї сили і що-до своє вартости. З вірою в успіх і побіду, зі свідомостію дїйстного стану річи, з ясним порозумінєм причин добра і зла, з безвзглядним осудженєм ложи і фарисейства — мусить у нас робити ся реальна робота, і то реальна не в тім змислї, що маємо спокійно придивляти ся, як ворожі сили старають ся захльороформувати духа народу, а тим самим єго убити, лиш щира робота кождої интеліґентної одиницї в своїм крузї на основі народних идеалів і в стремленю до тих идеалів.

Робота щира для народу, народолюбна в найширшім того слова значіню, без облуди, — отсе основа, на котрій Русини-народовцї трудили ся і трудять ся. Сей прапор держать они високо, не випускають єго з рук — тож і не дивота, що мають стільки ворогів як між чужими так і своїми. Идеали народного сторонництва чисті і світлі, они суть жерелом невсипучої сили жизненої, а ті, що черпають з того жерела, не слабнуть і не думають капітулювати, як би се дехто гадав, а як многі бы сего бажали. Правда мусить побідити, наколи віра і надїя не слабне, а робота не устає.

Да воскреснетъ Богъ и розъидутся всѣ вразы Єго!

Дѣло