Се заголовок дїла, яке задумав п. Ив. Ем. Левицкій, автор капітальної працї: галицко-буковиньско- і угорско-рускої бібліоґрафії XIX. віку, виданої в двох томах [том I. вийшов 1888 р. і коштує 7 зр. 50 кр., а том II. 1895 р. коштує 31 зр.]. Автор, представивши своєю, дуже совістною, з муравлиною запопадливостію і вельми старанно уложеною бібліоґрафією розвій нашої словесности [в Австрії] в хронольоґічнім порядку за час 86 лїт сего столїтя [значить від 1801 до 1886 р.], — приступає тепер до виданя по можности повної картини нашого національного і культурного руху в нинїшнім столїтю — книги під заг. "Прикарпатска Русь в ХІХ-ім віцї в житєпасях і портретах єї дїятелїв".
О сїм новім трудї cвoїм так пише сам автор в друкованій відозві, розісланій до писателїв і дїятелїв в краю з просьбою о надсиланє автобіоґрафій і вісток пpo другі личности руских дїятелїв на всяких полях:
"Сей новий мій труд, над котрим потрудив ся я немало лїт, збираючи дотичні матеріяли, буде обнимати в поазбучнім порядку около 2000 біоґрафій не лише наших писателїв о грімких именах і широкій популярности, і не самих лише славних у нас з своєї офіціозности людей, але взагалї всїх на австрійскій Руси замітнїйших дїятелїв, котрі в якім-небудь напрямі культурного нашого житя зложили свої лепти на жертовнику народного проґресу і стали ся тим способом участниками і подвижниками того, в силу невмолимих историчних фактів, викликаного культурного движеня, котре нашому народови запоручає заняти достойне місце не лише межи численною родиною славяньских племен, але також і межи иншими культурними народами.
Не запускаючись сим разом в подрібну проґраму, примічу лише, що в "Прикарпатскій Руси" будуть поміщені біоґрафії: влади, членів капітули, професорів і знаменитших учителїв, peвнїйшиx для народної справи достойників держави, писателїв і журналістів, cлaвнїйшиx проповідників, людей політики, композиторів, живописцїв і инших артистів, послів соймових і державної думи, людей стоявших і стоячих на чолї наших народних институцій, промисловцїв і рукодїльників, не виключаючи під тим взглядом і замітнїйших людей з під курної стріхи. Буде се отже, одним словом, подрібна исторія нашого культурного движеня в житєписях.
Рішившись видати ті з великим трудом зібрані і після вимог нинїшної науки на автентичних даних оперті біоґрафії наших замітнїйших людей, не можу ограничитись виключно лише на ХІХ-й вік, позаяк початок того віку не творить в культурнім житю нашого народу нїякої епохи, а тїсно і безпереривно звязаний з людьми і фактами другої половини XVІII-гo ст., в котрім Червона Русь, діставшись при першім подїлї Польщі під австрійске панованє, стала мало помалу двигатись з того культурного упадку, в якій в наслїд неумолимих историчних обставин в протягу кількох вiків була упала. Крім того, в кілька лїт пізнїйше, прилучено і Буковину до австрійскої монархії, а се єсть також не менше важним моментом в исторії цивілізації нашого народу, і про-то, увзглядняючи ті дві епохальні обставини, приняв я до свого виданя яко вихідну точку рік 1772. В тім бо роцї дістали вправдї смертоносний удар старі і пережиті, а радше анормальні відношеня, серед котрих наш нарід під взглядом національно-соціяльним і економічним майже в аґонії находив ся, і хотя вслїд за тим почали заводитись нові порядки, зародились нові идеї, але все-таки старі люде перейшли в нову епоху з старими ще поглядами і не могли від разу зжитись з новими відносинами. Стерли ся отже старі думки з новими гадками і витворив ся той фермент, котрий відтак з упливом часу став зародком і розсадником нашого культурного житя. Почтити память і відгребати з запорошених архивів молодшому поколїню незвістні заслуги тих перших наших піонєрів, о котрих сучасники майже нїчого або дуже мало нам переказали, уважаю яко обовязок кождого, хто дорожить розвоєм свого народу і кому не рівнодушна більше як вікова боротьба о наше національне истнованє. Отже в "Прикарпатскій Руси" будуть поміщені біоґрафії всїх замітнїйших і під взглядом культурним для нашого народу заслужених людей, почавши від тружеників, котрих рік 1772 захопив при житю, а скінчивши на дїятелях наших днїв.
Уважаю відповідним також примітити, що — представляючи житє-бутє поодиноких людей, особливо дїятелїв, почавши від 1772 до 1860-х рр., не запускаю ся в оцїнку их дїл зі становища критика нинїшних часів, бо се затерло би межи сучасниками властиве значінє их подвигів, але переношу ся в их часи, коли они жили і дїлали, і на тлї тогдїшних обставин, з увгзлядненєм того ровеня культурного, в якім наша Русь находилась, представляю их дїятельність. Сеї засади придержуюсь також при біоґрафіях дїятeлїв новійшого і найовійшого періоду. Задача се вправдї не легка, але з становища наукового о стілько цїннїйша, що индівідуальність кождого з дїятелїв, их степень образованости, відтак думки, котрими они руководили ся, як також і змаганя, до котрих они стреміла, появлять ся о много в видатнїйших контурах. Коротко отже сказавши: поміщені в "Прикарпатскій Руси" біоґрафії будуть по можности без винятку вірними фотоґрафіями в словах кождого з заслужених у нас дїятелїв, З виключенєм взагалї всяких так званих партійних рекрімінацій, бо я переконаний, що кождий після свого найлучшого пересвідченя хотїв прислужитись для блага своєї тїснїйшої вітчини".
Виложивши так будучій зміст видавництва "Прикарпатская Русь..." автор подав квестіонар для автобіоґрафій і просить присилати их з можливою скоростію, а заразом просить: наколи звістні кому які факти або епізоди, навіть дрібні, з житя наших передових людей померших, подати єму ті факти враз з наведенєм жерела, а коли-б у кого находилась яка переписка або инші письма замітнїйших покійників, удїлити єму в вірнім відписї для зужиткованя в "Прикарпатскій Руси..."
Не сумнїваємо ся, що в интересї того дуже важного і цїнного дїла, якого підняв ся автор нашої бібліоґрафії, всї Русини радо відкликнуть ся на єго просьбу. [Адреса п. Ивана Ем. Левицкого: Львів, улиця Петра Скарги ч. 2. ІІ. поверх.]
Дѣло
30.03.1896