Руске товapиство педаґоґічне порішило [по мисли ухвали загальних зборів] звернутись до Вис. ц. к. правительства з просьбою, щоби зволило чотиро-клясову руску школу женьску при львівскій женьскій семинарії у Львові доповнити постепенно до осьмо-клясової видїлової школи. Міністерство просвіти призволило було вже давнїйше на створенє пятої і шестої кляси при тогдїшній мішаній школї рускій, а пята кляса була вже навіть через один рік шкільний введена в житє. Тому можна надїятись, що правительство прихилить ся до просьби товариства педаґоґічного і численних руских родичів, та що вже в слїдуючім роцї шкільнім наступить поновне отворенє пятої кляси.
Однак отворенє сеї кляси буде залежати в великій мірі і від числа учениць, що до запису зголосять ся. Ми не сумніваємо ся, що у нас єсть достаточне число руских дївчат, котрі бажали би з такої школи користати. Значне число найде ся в самім Львові, а ще більше буде их на провінції, бо бачимо, як що року записуєсь велике число учениць, покінчивши дома чотири кляси в ріднім язицї, по неволи до польских видїлових шкіл, в котрих мусять [зі шкодою для науки] поборювати язикові трудности, а також позбавленими бути того, що кождому Русинови мусить бути дорогим, — науки руского язика і рускої літератури.
Отже о достаточнім числї учениць, котрі хотїли би по вакаціях зголоситись до V-oї кляси рускої, нема сумнїву. Однак руске товариство педаґоґічне бажало би вже тепер знати се число на-певно, аби могло тим сильнїйше підперти свою просьбу у правительства.
Щоби-ж уможливити се порозумінє з родичами і допомогти до отвореня загально бажаної видїлової школи рускої завязав ся у Львові [за иніціятивою видїлу того-ж товариства] комітет з Русинів і Русинок, що близше займають ся женьскими школами рускими. В имени того комітету звертаємо ся ми до всїх руских родичів у Львові, а особливо на провінції, котрі хотїли би по вакаціях записати свої доньки до V-ої рускої кляси, щоби зволили нас о тім повідомити найдальше до кінця цвітня.
Знаючи також, як то тяжко приходить нераз руским родичам найти у Львові відповідне мешканє для своїх доньок, рішив наш комітет вказувати дотичним родичам ті доми, де для дївчат могли би найти відповідне і не дороге уміщенє. — Може бути, що згодом, коли зголосить ся більше число дївчат з провінції, зможе видїл товариства педаґогічного приступити й до отвореня руского института дївочого, до котрого приймались би дївчата за мірною оплатою, — а се з причини, що теперішний институт женьскій в монастири Василіянок, при найлїпшій воли, далї не буде в силї вистати для всеї напливаючої молодежи.
Вижидаємо від интересованих родичів скорих вістей. Истнуюча від кількох років чотиро-клясова женьска школа руска при ц. к. семинарії женьскій здобула собі між всїми школами львівскими як найлїпшу славу — отже рускі родичі можуть мати повну надїю, що і висші кляси будуть вести ся так само.
Возьмім ся разом, а дїло напевно удасть ся!
У Львові 20 н. ст. марта 1896.
О. Александер Стефанович, гр.-кат. катихит в женьскій учит. семинарії. — Гермина Шухевичева. — Варвара Литиньска, учителька рускої школи вправ. — О. Теодосій Лежогубскій.
Дѣло
21.03.1896