Справа отвореня висшої школи женьскої у Львові займає тепер круги львівских Русинів. Причиною сего єсть та прикра обставина, що дївчата, скінчивши чотиро-клясову школу руску і переходячи опісля до польских видїлових шкіл, мусять бороти ся з різними трудностями, як при принятю их так і в самій науцї. Отворенє висшої школи рускої може не представить ся тяжким, коли зважить ся, що вже давнїйше призволило було міністерство на отворенє V і VІ-ої кляси женьскої при тогдїшній мішаній школї рускій. Кляси ті вправдї не удержали ся тогди, бо були сполучені зі школою мішаною а радше мужескою, однак нинї при истнованю осібної школи женьскої річ цїлком змінила ся. — Справу сю порушено наперед в видїлї "Народної Ради" і рішено в имени львівских Русинів переслати дотичну петицію до міністерства. Опісля піднесено єї на загальних зборах руского товариства педаґоґічного і наслїдком того постановив видїл того товариства вислати й від себе таку просьбу. Крім того зложив ся у Львові ще осібний комітет, котрий має заняти ся переведенєм сеї справи між самими Русинами. Нинї поміщуємо відозву того комітету і гадаємо, що всї Русини і рускі родичі повитають єї радо. Ми підпираємо ще від себе просьбу того комітету, щоби интересовані родичі зголошували чим скорше до комітету свої дїти, котрих наміряють по вакаціях записати до V-ої кляси. Коли возьмемо ся щиро і разом до дїла, то оно повинно удати ся!
Безголовє еміґраційне. Наші власти не знають дати собі ради з горячкою еміґраційною, хапають ся різних способів, щоби єї пригнести, але в тім поступованю они так неконсеквентні, що своїм поступованєм викликують сумні наслїдки і загальне огірченє межи еміґрантами. Нинї надійшли вісти з Відня, що на припорученє телєґрафічне з Ґенуї 65 еміґрантів завернено і осаджено в арештах віденьских. Там они піднесли формальний бунт, коли довідали ся, що их мають відшупасувати до Галичини. Аж силою замкнено их до арештів, а з-відти вишлють их домів. З якої причини их завернули, не знаємо, однак треба сказати, що наколи якихсь еміґрантів власти за-для якихсь причин не хотять випустити за границю, то повинні вже з краю не пускати бідаків в далеку дорогу на то, щоби стратили останки свого майна, а потім примусом вертали назад до краю...
Як відомо нашим читателям — в Генуї в Италії увязнили були тамошні власти студента Василя Сїделника [занятого в бюрі аґента Сільвія Нодаріого] під закидом, що дня 6 грудня 1895 р. скривдив кількох галицких селян-еміґрантів до Бразилії на суму 1263.04 лір. Тепер в дневнику Giornale di Udine з 9 с. м. подибуємо коротку згадку о судовій розправі, яка відбула ся проти Сіделника [Sidelnik Basilio di Teodoro studente da Leopoli (Gallizia)]. Обжалованого боронив адвокат Джюзепе Джірардіні. Имена покривджених селян очевидно перекручені в италійскій ґазетї, бо звучать: "Knatavo, Znayk е Szumlouacki". Трибунал по переведеню розправи увільнив Сїделника ["per inesistenza di reato"].
Барон Іосиф Бруницкій, властитель більших посїлостей в Гринївцях і Колинцях коло Товмача, ставав дня 12 с. м. перед судовим трибуналом в Станиславові обжалований о злочин неприродного блудства з §.129 б) зак. кари. [Викритє cero скандалу свого часу викликало було богато шуму в краю, тим більше, що, як говорено, в погану сю справу вмішані були ще деякі молоді люде з паньского світа.] Трибунал засудив бар. Бруницкого на два місяцї арешту, а пятьох спів-обжалованих селян двораків [баронові "медія"] увільнив. Оборонець бар. Бруницкого д-р Горецкій зі Львова внїс проти вироку жалобу неважности.
Дрібні вісти. Міністерство торговлї затвердило вибір Ст. Бурштина на презідента а М. Куляка на віцепрезідента палати торговельно-промислової в Бродах. — В Липску напали в білий день робітники на банкира Шнайдра, замордували єго і забрали значну суму грошей. — Неперестаюча вистава товариства заохоти промислу краєвого буде отворена дня 22 с. м. у Львові [площа Галицка ч. 10] о годинї 1 по полудни. — З Ожидова доносять, що ві второк бачили там блискавицї і дали ся чути громи. — Цїсарева австрійска відплила на корабли "Мірамар" з Неаполя на остров Корфу.
Дѣло
21.03.1896