◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦

На нинїшний концерт в честь Т. Шевченка у Львові загостило з краю много Русинів. Концерт заповідає ся величаво.

Пригоди адвоката з властію політичною. Дня 29 сїчня с. р. засудило ц. к. староство калуске селянина Захара Савчука з Пійла за якесь переступленє на 10 зр. кари. Речинець до внесеня рекурсу назначено на три днї від дня дорученя (26 лютого.) Савчук удав ся до адвоката д-ра Коса о виладженє рекурсу. Д-р Кос пішов зараз 27 лютого до ц. к. старости з просьбою, щоби позволив єму переглянути акти. Староста позволив і відослав д-ра Коса до референта справи, комісаря Совиньского, у котрого були акти. П. Совиньскій, лишивши адвоката в бюрі, вийшов на хвилю; ходив певно до п. старосты питати ся, чи справдї вільно показати акти адвокатови. Вернувши, закликав дієтаря і велїв єму вишукати жадані папери. По хвили дієтарій вернув з тим, що паперів не міг найти і що они певно будуть у ц. к. ветеринаря, але єго тепер нема в бюрі. П. Сoвиньскій велїв д-рови Косови прийти на другій день около 10 год. і обіцяв на той час вишукати папери. Але на другій день паперів таки не було; не було і ветеринаря. І знов п. комісар казав прийти на другій день о 10 год. Але д-р Кос з уваги, що се вже було 28 лютого, а 29-ого минавъ речинець рекурсу, пішов таки зараз до хати ветеринаря і довідав ся, що сей верне около 4 або 5 години по полудни. О год. 5 пішов д-р Кос знову до ветеринаря, а довідавши ся що він є в бюрі, удав ся до п. комісаря. Сей післав дієтаря по папери до ветеринаря. Дієтарій вернув з тим, що ветеринаря по полудни в бюрі не було. Комісар казав прийти на другій день. Дня 29 лютого прийшов д-р Кос около 10 години знов до староства. Сказано єму, що п. комісар що-ино вийшов і незабаром верне. Д-р Кос прийшов в друге перед 12 год., але застав двері у п. комісаря замкнені, хоч ключ був из середини в замку. Д-р Кос довідав ся, що п. комісар є в бюрі, але зачинив ся. Наш Одисей пустив ся тогдї до п. старости але у сего були гостї; треба було ждати, поки не вийдуть. Ждав адвокат з пів години і посилав за той час дієтаря до ветеринаря; але сего мов то не було в бюрі. Тимчасом д-р Кос, сидячи напротив дверей бюра п. комісаря, видів крізь дїрку ключа, як від часу до часу пересувала ся наперед дїрку темна тїнь, ба навіть, як хтось заглядав хвилями з бюра через дїрку. Було вже пів до 1-шої, коли инспектори вийшли від старости. Д-р Кос війшов до бюра старости і просив єго, щоби зарядив видати акти до перегляду, бо комісар сего не зробив, а навіть замкнув ся перед ним. Староста зачав толкувати д-рови Косови, що актів читати не треба, бо справа не так важна, що можна рекурс написати без актів, а він (староста) єго так законкомітує, що намістництво знизить кару на 2 або 1 зр. Коли-ж д-р Кос відповів, що клієнт єму платить і єго обовязком єсть зробити рекурс як найлїпше, бо для селянина кара 10 зр. представляє певний маєток і при тім кождий, отже і хлоп, має ту амбіцію, щоби не був караний і то можливо ще й неслушно, — відповів староста: "А чи знаєте, що се від моєї дискреціональної власти зависить позволити вам читати акти або нї?" На се відповів д-р Кос, що знає, що єму не прислугує право ити до реґістратури уряду політичного, так як в судї, і велїти собі дати акти до перегляду, та що до сего треба дозволу власти адміністраційної, однак ся власть єсть обовязана дозволити, на коли до того єсть законно умотивована основа. Відтак поспитав д-р Кос два чи три рази старосту, чи позваляє єму читати ті акти. Бо єсли староста скаже виразно, що не позваляє, то д-рови Косова нема по що даремно тратити слів. На сі два чи три питаня староста виразно раз заявив, що позваляє акти читати, а анї разу не відповів, що не позваляє. Консеквентно з тим, просив д-р Кос ще раз, щоби староста зарядив видати акти, або й сам их видав, бо речинець рекурсу минає за дві години. На се вже староста нїчого не відповів, лиш ходив роздразнений по комнатї, розмахував руками і раз-в-раз повтаряв, що актів не треба читати і що д-р Кос зараз при першім вступі до Калуша "секує" ц. к. староство, як сего доси нїхто не робив. На сей закид "секованя" відповів д-р Кос, що він просить старосту о се, що єму правно належить ся і що сам староста признав правним, а до чого він, будучи адвокатом, єсть обовязаний! Противно виходить, що староство секує д-ра Коса, бо він ходить три днї за актами, а тут очевидно перед ним замикають ся і не хотять показати актів. Коли-ж д-р Кос, повторивши ще кілька разів свою просьбу о виданє актів, почув завсїгди лиш виминаючу відповідь, сказав: "П. староста зволить приняти до відомости, що я в жаден спосіб не позволю себе так трактувати, як тут може трактує ся хлопів або кого иншого". По тих словах вийшов д-р Кос і написав рекурс бес розгляду актів.

Подаємо се оповіданє про пригоди д-ра Коса на підставі жалоби, внесеної ним до презідії намістництва, і кінчимо кількома питанями, які мимохіть насувають ся кождому, хто має свідомість не тілько обовязків але і прав громадяньских: Чи власти суть на те, щоби громадянинови класти колоди під ноги, коли він хоче доходити свого права, чи на те, щоби єму з уряду виміряти те право або бодай помагати в доходженю своїх прав? инакше кажучи: чи ніс для табаки, чи табака для носа? Чи подібне поведенє властій, як ц. к. староства калуского, може причиняти ся до розбудженя і укріпленя довіри населеня до властій, чи противно, викликує зовсїм небажане недовірє і огірченє? Як дійде свого права покривджений темний селянин, коли з адвокатом так поводять ся — скажім лагідно — по крутарски? Наконець: як радили би поступити собі в такім разї наші "реалісти", що то у всїм бачать лиш "бездїльність" Русинів?...

В Манастирисках дня 11 с. м. знайдено в дома бар. Константина Василька, лейтнанта при драґонах, сина бувшого маршалка бар. Александра Василька, тяжко постріленого кулею в печінку. На телєґрафічну вість удала ся до Манастириск родина з д-ром Залозецким з Черновець. Пострілений мав уже померти, а лише заходить питанє: чи се було самоубійство чи може поєдинок.

Рентґенівскі лучі — в судї. Минувшого тиждня ставав в однім містї в Анґлії перед судом директор театру, обжалований одною акторкою о те, що на неосвічених сходах театру звихнула собі ногу, отже домагала ся відшкодованя від дирекції. Для підтриманя свого жаданя предложила акторка судьї фотоґрафію своєї ноги знятої при лучах Рентґена одним професором в Лондонї. Фотоґрафія докладно показала неправильність в укладї костей ноги акторки. Судья на підставі сего очевидного доказу засудив директора театру на 80 фунтів штерлінґів відшкодованя, але при тім зажартував собі, що в будуччинї на підставі Рентґенівских фотоґрафій людского мозку треба буде відсилати злочинцїв замість до вязницї — до дому божевільних...

Дрібні вісти. Рада надзираюча музею промислового у Львові надала почетний дипльом уступаючому предсїдателеви ґр. Волод. Дїдушицкому. — Концерт звістного тенора Мержвиньского відбуде ся у Львові дня 21 с. м. — На будову дому академічного в Кракові жертвував Е. Єржмановскій з Америки пять тисяч зр. — Катедру дневникарства утворено на університетї в Ліль у Франції; викладає Таверніє редактор париского Univers.

Дѣло