◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦

Занотовані нами кружачі вісти о крізї намістничій в Галичинї стрітили ся з запереченєм у віденьских [н. пр. в Neue fr. Presse] і в польских дневниках. Ми не дивуємось тому, бо-ж се загально знана річ, що в міродатних кругах радї бачити кн. Санґушка як найдовше на становищи намістника в Галичинї, позаяк намістникованє кн. Санґушка єсть вірним продовженєм намістникованя ґр. Казимира Баденього. Бодай система супроти Русинів не змінила ся анї на дрібку, як то може кождий легко зміркувати з поступованя властій політичних і шкільних в краю. Але-ж з другої сторони і се відомо загально, та й свого часу праса того не таїла, що кн. Санґушко, тілько піддаючись заявленій кількократно воли монарха, рішив ся вкінци поміняти достоїньство маршалка краєвого на уряд намістника — в порі, коли по именованю ґр. Казимира Баденього міністром-презідентом треба було єго місце обсадити мужем маючим вироблену вже повагу, аби — як то говорив Czas — він в важній хвили зміни в політичній управі краю повагою своєю удержав ситуацію витворену ґр. Казимиром Баденім особливо памятними виборами до сойму...

Довірочні збори селяньскі з повітів перемиского і мостиского відбули ся за запросинами дня 9 с. м. в Перемишли. На зборах явило ся більше як 500 селян, щоби нарадитись над будучими виборами до ради державної. Завязано комітет передвиборчій і обговорено плян орґанізації. Имовірно в наслїдок тих зборів переведено зараз слїдуючого дня о годинї 8-ій рано ревізію у Сенька Витика, котрий належав до аранжерів тих зборів. Знайдено у него начеркнений плян орґанізації селяньскої і забрано, хоч здаєть ся, глядано за чимсь иншим.

В справі засуду гузарів з Братковець, відомого вже нашим читателям, занотуємо за часописями мадярскими і віденьскими ще такі близші вісти: Війсковий суд першій засудив був всїх 31 гузарів далеко острійше. Він подїлив був обжалованих на три катеґорії: до першої взято тих, що кинулись на вахмайстра Діошеґіого і "справили" єго; до другої тих, що опісля єму "докинули"; вкінци до третьої свідків, котрі безчинно приглядали ся. Отже після того й засуджено: перших і других на кару смерти через розстрілянє, а одного головного проводиря, капраля Бороса на шибеницю; третих на довголїтну вязницю. Найвисшій суд війсковий змінив першій засуд на користь всїх засуджених. Кару смерти взагалї скасував, з виїмком що до одного, головного проводиря, капраля Бороша, але й тому, з огляду на єго бездоганне поведеня до хвилї убійства Діошеґіого, показав велику ласку, змінивши єму кару смерти, замість на шибеници, через розстрілянє, а прочим гузарам вимірив відомі кари вязницї. Коли засудженим мали відчитати вирок, спроваджено на подвірє перемискої вязницї ґарнізонової значний віддїл піхоти, той уставив ся в чотирокутник, до середини впроваджено засудженцїв і тут відчитано им вирок. Капраль Борос, почувши на себе засуд смерти, задержав повний, подиву гідний спокій, а відтак подав телєґрафічно звістку на Угорщину своїй родинї, що в суботу о 7-ій годинї рано буде розстріляний. В пятницю почато вже робити приготованя на завтрішне розстрілянє Бороса, аж тут несподївано з полудня надходить телєґрафічна депеша з цїсарским помилуванєм — з переміною кари смерти на 20-лїтну вязницю. Сю ласку виєднала у монарха просьба матери і сестри Бороса, вислана телєґрафічно до цїсаря, перебуваючого у Франції. Монарх, дуже пильно займаючи ся всїми справами дотикаючими армії, був певно добре обізнаний зі справою нещастних гузарів з Братковець, з мотивами, які спровадили убійство вахмайстра, жостокого тирана для підчинених, — то і не завагав ся вдоволити просьбі матери й сестри засудженця.

Кураторія фундації барона Гірша в Галичинї видала у Відни послїдне своє справозданє. З него показує ся, що з початком 1894/95-ого року шкільного удержувала фундація 25 шкіл народних, а в роцї прибуло ще 10 кляс паралєльних. Учеників було в тих школах того року шкільного 4.500, а на 1895/96-ий рік вписало ся вже о звиж тисяч більше, бо 5.597. Кураторія сеї фундації дбає також, як відомо, о образованє жидів на ремісників, т. є. уміщує жидиків на науку у всяких ремісників і платить за них майстрам аж до часу визвілку. Таких термінаторів визволило ся 136. Майно фундації виносило в дни 31. серпня 1895. року 6,992.850 злр. в. а.

Дрібні вісти. В Станиславові помер в 16. роцї житя Григорій Олесницкій ученик V-oї ґімн. кляси. — Субститутом пок. адвоката Шидловского, бурмістра станиславівского, став адвокат д-р Мат. Кробицкій зі Львова. — Россійскій консуль в Чернівцях Горяїнов именований ґенеральним консулем у Відни, а на єго місце именований консулем в Чернівцях Віґель-Панчулидзев, дотеперішний консуль в Любецї. — П. Мечислава Онишкевича, заступника члена видїлу краєвого, именував видїл краєвий делєґатом до надзираючої ради фундації Скарбківскої на місце Т. Романовича, котрий став делєґатом видїлу до краєвої ради шкільної. — Вільгельм ґр. Семеньскій-Левицкій одержав від папи велику ленту ордеру св. Григорія. — Концерт медиків львівских відбуде ся 15-ого марта с. р. в сали "Народного Дому".

Дѣло