Могло би здавати ся, що нїодно сторонництво парляментарне не єсть противне реформі виборчій. Всї они зазначували потребу реформи виборчої і радять над проєктом правительственним. А однак з ходу дотеперішних нарад показує ся, що не всї сторонництва щиро і отверто заявили ся за реформою виборчою, а зробили се лиш з конечности, під напором. Відповідно сему заложеню ті сторонництва були би ще найбільше раді, наколи би цїла реформа виборча пійшла ab acta, а скоро се неможливе в даній порі і ситуації, то хотять, щоби реформа виборча не вийшла справдї реформою а якимсь дивоглядним чудовищем.
Між тими сторонництвами перше місце належить ся колу польскому. В цїлім дотеперішнім поведеню кола супротив проєкту реформи виборчої пробиває ся немов червона нитка повисша тенденція. А менери кола польского суть при тім всїмь так безличні, що не криють ся з своїми поглядами та аж надто виразно зазначують се при кождій нагодї. Для тих панів не значить нїчого опінія загалу — резолюції численних віч і сотки петицій сугь в их очах випливом ворожої аґітації — і они хотїли би використати своє теперішне становище, котре усуває ся им з-під ніг на се, щоби не лиш спинити, але й цофнути в зад тую струю, що огортає чим раз ширші верстви населеня і котить ся наперед.
Опінія загалу для тих заступників народу така марна річ, на котру не годить ся звертати уваги. Здавало би ся, що тут заходить противорічність: представителї опінії загалу а иґнорованє сеї опінії. Однак нема противорічности, бо треба лиш зважити, в якій спосіб прийшли ті заступники до своїх мандатів. Чи може з волї народу і з єго довіря? А відповідь на се питанє єсть заразом і відповідію, чи потребують они числити ся з опінією загалу. Ба, они можуть ще й дальше пійти — они можуть фальшувати сю опінію, і властиво нїхто не може мати до них за се претенсій. Они можуть перед світом голосити, що в Галичинї не відчуває ся потреби реформи виборчої, а коли они прикладають руку до єї довершеня, то роблять се лиш з огляду на висші интереси державні. І як же-ж не величати их за сю жертву спасителями держави? преторіянами австрійскої идеї державної? Лиш вороги Австрія можуть нарікати на polnische Wirtschaft!
Свою відразу до якоїсь ліберальнїйшої реформи виборчої вміють оправдати менери кола польского, скоро треба, такими приманчивими гаслами, що просто несовістним видає ся робити им закиди. Висші интереси державні, береженє становища автономічного, патріотично-народові взгляди — се ті гасла, котрими можна в даній хвили замилити людям очи, а себе виправдати. Pro foro esternо уживає ся двох перших мотивів а pro foro interno третого мотиву. На нарадах кола польского, коли то зійдуть ся самі свої, там можна патріотично-народовими взглядами спинити найбільше загонистих. Патріотизм не дозваляє виступити против проєкту реформи, бо єго внїс міністер-rodak, котрий першій сплєндором свого становища освітив весь нарід польскій, тож в кут всякі традиції шляхотскі або противні им демократично-ліберальні забаганки, — narodowe względy не дозволяють, щоби якимись реформами був нарушений той стан посїданя, якій тепер занимають в Галичинї Поляки супротив Русинів. Кожда зміна проєкту правительственного, котра би могла бодай в теорії (бо у нас в Галичинї практика звичайно що иншого показує як теорія) виходити в користь Русинів, мусить бути поборювана енерґічно, безвзглядно і з всею силою. Посередність виборів в курії громад сїльских і в новій курії поставили менери кола услівєм sine qua non і загрозили, що будуть голосувати против цїлого проєкту, наколи би задумано ухвалити безпосередність тих виборів.
Патріотизм і narodow-і взгляди суть для членів кола польского дуже вигідним щитом, по-за котрим можуть скрити свої бажаня і змаганя. Вправдї вже між самою суспільностію польскою зачинають проявляти ся сумнїви що-до вартости тих обох мотивів, чого доказом н. пр. голос селянина Бойка в сегорічній сесії соймовій, але в приміненю до змагань і потреб народу руского мають они завсїгди ще велике значінє і находять безвзглядний послух. Шовінізм національний у Поляків бере верх по-над справедливостію і розумом, а в имя єго пращає червоний революціоніст вини ультрастаньчика і разом стають в оборонї zagrożonych interesów ojczyzny. Длятого і поведенє кола польского в справі реформи виборчої треба оцїнювати не лиш зі становиска кастовости менерів кола, але також і національно-польского цїлої делєґації польскої у Відни.
Поведенє і погляди кола польского на справу реформи виборчої характеризують як найлїпше заявленя пп. Єнджейовича і Мадейского, першого в комісії виборчій а другого в колї польскім. П. Єнджейович, спротививши ся рішучо безпосередности виборів, заявив, що в теперішній системі виборчій не сміє бути нїчо нарушене, — се значить, що реформа виборча не має усунути теперішних недостач ординації виборчої, лиш на дальше их затримати. П. Мадейскій пригадав колу, що дла него реформа виборча єсть mаlum necessarium. Обі заяви дуже добре доповняють ся і коментують погляди менерів кола польского на сю жизненну справу народів Австрії.
Справу реформи виборчої з-поміж галицких послів заступає одинокій пос. Романчук так, як сего вимагає вага самої справи і интереси населеня в Галичинї. Погляди і поправки пос. Романчука що до проєкту правительственного суть виразом опінії загалу, зазначуваної на народних вічах, як руских так і польских, і в петиціях надсиланих до ради державної, — а заразом і протестом против поведеня менерів кола польского. Пос. Романчук може сміло докоряти заступникам населеня галицкого, що они зраджують єго интереси і не стають в их оборонї, бо оно так є в дїйстности.
Дѣло
06.03.1896