Коли перед пяти роками смерть передчасна вирвала спосеред нас бл. п. Олександра Огоновского, тодї то вже піднесено гадку, щоби заняти ся єго спадщиною лїтературною і зробити єї доступною для ширшого загалу наших правників. А вжеж становиско наукове, яке покійний заняв в лїтературі права приватного, ставляє єго на рівнї в рядї побіч поваг наукових як Унґера, Рітнера, Екснера, Ранди. Працї єго дізнали жичливого а заслуженого узнаня в сьвітї науковім, а найлїпшим доказом того є ся обставина, що результати, які осягнув бл. п. Олександер дорогою тяжких дослїдів, діждались загального одобреня і стали пануючими в нинїшній теориї права.
Тим більший обовязок спадає на нас, щоби звеличати память незабутого професора, а думаємо, що сповнимо єго найкрасше, коли для ужитку правників наших, так теоритиків як і практиків, видамо овочі єго поверх двайцятьлїтної працї унїверситетскої.
Отсе тепер діждалась здїйсненя ся гадка, що виринала від давна серед молодїжи академічної, відчуваючої в першім рядї погребу систематично опрацьованого дїла, котре подало би цїлість найважнїйшої галузи права позитивного, бо права цивільного, що вникає в потреби житя щоденного.
Молодїж академічна в почутю великої вартости наукової праць нагромаджених в тягу 20-лїтної дїяльности професорскої бл. п. Олександра Огоновского, праць, що находять ся в єго спадщинї, приступає отже до виданя "Систему австрийского права цивільного", — обіймаючого цїлість з виїмком права фамілїйного — при помочи професора Д-ра Петра Стебельского, котрий не відказуючи свого співдїланя, заняв ся впорядкованєм і редакциєю видавництва.
Систем буде обіймати 50 до 60 аркушів друку і складати ся буде з 3 томів. Перший том обійме часть загальну і право річеве, другий з'обовязаня (часть загальну і спеціяльну), третий право спадкове. Друк пічне ся в другій половинї марта с. р. Кошт видавництва буде так великий, що молодїж нїяк не могла би приступити до переведеня пляну в дїло, коли б не поміч Вп. п. Олександри Огоновскої, котра для звеличаня памяти покійного свого мужа і відданя прислуги лїтературі рускій та молодїжи, жертвувалась взяти на себе наклад.
Злишно хиба додавати, що від заінтересованя і помочи суспільности рускої залежати буде доля і поводженє видавництва. Ми віримо, що коли дійде до рук руских правників отся наша відозва, так поспішить кождий з підмогою в формі передплати чи замовленя систему. Ми певні, що суспільність руска відчуває вповнї вагу нашого почину, бож всякий бачать, що не ходить ту о зиск [систем цїлий коштувати буде в дорозї передплати 7 злр 50 кр.], а о розвій рускої лїтератури і заряду пекучій потребі молодїжи.
Звертаючись отже до патріотичного чувства всїх наших правників всїх заводіз практичних, до нашої молодїжи академічної з просьбою о удїленє материяльної помочи в згаданім напрямі і числячи на тую поміч, маємо повну надїю, що почате дїло в короткім часї буде доведене до пожаданої цїли.
Передплату просить ся присилати на руки управителя друкарнї наукового Товариства, імени Шевченка, п-а К. Беднарского, у Львові ул. Академична ч. 8.
У Львові дня 4. марта 1896.
Проф. Д-р. Пeтpo Стебельский, молодїж академічна.
Дѣло
05.03.1896