Наші відносини санітарні.

Минувшого тиждня відбув ся у Львові ІV-тий зїзд ц. к. лїкарів повітових, на котрім обговорювано наші відносини санітарні. В дискусії порушено много справ, а в результатї показало ся, що відносини санітарні в Галичинї суть невідрадні; причиною того стану як з одної сторони темнота і нужда населеня, так з другої невідповідні приписи санітарні або невідповідний спосіб виконуваня тих приписів.

Виконуванє служби санітарної зазнає многі перепони зі сторони властей політичних. Поодинокі бесїдники, як д-р Вернер зі Снятина, навели на се численні докази. Декотрі старости, 28-лїтні молодики, що не мають понятя о потребах населеня, велять лїкарям повітовим виставляти реєстри карні, заступати ветеринарів, асистувати пильно при поборі войсковім без права голосу, а навіть займати ся аґітацією виборчою в хосен правительственних кандидатів. Зарядженя лїкарів не суть виконувані: лїкар велїв замкнути фабрику мила ведену негіґієнічно, а староста позволив за два днї єї отворити; лїкар сконфіскував зіпсовані риби а староста поручив видати их гандляреви, щоби дальше троїв людей. Розуміє ся, що в наслїдок такого поведеня лїкарі тратять на повазї.

Епідемії ширять ся у нас страшно. Многі лїкарі були тої гадки, що причиною ширеня суть лихі приписи що-до того, хто має доносити о вибуху епідемії. Тож одні радили, щоби наложити сей обовязок на заприсяжених оглядачів мерцїв, другі на начальства громадскі при помочи блянкетів, котрі мали би бути предкладані що два тижднї, инші знов на лїкарів, свобідно практикуючих. Однак з дискусії показало ся, що нїодна з тих рад не доведе до цїли, і длятого не запала нїяка ухвала.

В дискусії над ширенєм епідемії порушено також справу, чи і коли замикати школи навіщені епідемією. Д-р Вернер зі Снятина зазначив, що в справі замкненя школи повинні рішати лиш самі лїкарі, а знов з засади не повинно замикати ся скорше школи, аж більша половина дїтей занедужає. Відтак піднїс, що хайдери жидівскі бувають головним розсадником епідемій. Справа хайдерів у нас ще не управильнена. Н. пр. в Снятинї є пять хайдерів концесіонованих а по-над 500 без концесії. Староства дивлять на се крізь пальцї, бо не хотять дразнити жидів, котрих помочи треба староствам у всїляких справах політичних. При тім всїм власти політичні видають концесії на отворенє хайдерів без порозуміня з лїкарем повітовим. — Порішено, що замиканє і отвиранє шкіл має бути полишене лїкарям, котрі можуть се зарядити без порозуміня з окружною радою шкільною; що замкненє школи не повинно довше тревати як два тижднї.

Піднесено справу, що треба взяти ся енерґічнійше до спиненя недуг сифілітичних. Сифіліс ширить ся чим раз більше, чого доказом дати статистичні шпиталїв. Розсадником тої недуги суть в значній мірі залоги войскові. Суть приписи, що власти войскові мають доносити о кождім поодинокім случаю занедужаня, але ті приписи не виконують ся. Впрочім від візитацій лїкарів войскових суть увільнені підофіцири, а они ще найбільше причиняють ся до ширеня сеї недуги.

В справі орґанізації лїкарів окружних піднесено, що орґанізація не довела до цїли, бо в принципі була хиблена. Посади лїкарів окружних дістають часто лїкарі, котрі не мають найменшої практики. Сойм не згодив ся на се, щоби лїкарі повітові давали свою опінію при именованю окружних лїкарів.

Так само не принесла успіху институція окружних акушерок. Д-р Опоньскій сконстатував, що окружні акушерки або цїлком не виконують практики або чинять се в такій спосіб, що полохають селян засягати у них поради. По селах і дальше послугують ся давними "бабами-повитухами", а що ті мусять укривати ся зі страху перед карою, то й их поміч виходить гірша. Гроші видані на окружні акушерки суть змарновані. Супротив того було би найлїпше покасувати округи акушерскі і окружні акушерки, а видаток на сю институцію ужити на стіпендії для селянок, котрі хотять привчити ся тої науки. — Се внесенє одобрив зїзд, бо в дальшій дискусії виказано ще більше фактів промавляючих за тим. В Тернопільщинї д-р Гладишовскій пійшов вже давнїйше тою дорогою і тепер в 36 громадах суть акушерками селянки. Конкурси на посади окружних акушерок також нїчого нe варті, бо н. пр. в Старім містї принято в наслїдок конкурсу акушерку з Морави, котра знала ино по нїмецки говорити. По трех місяцях треба було відослати коштом ради повітової сю акушерку назад на Мораву, бо показало ся, що за той час не покликано єї нї разу до недужої, а она сама гинула з голоду. — З сеї дискусії показало ся, що наріканя, підношені селянами на вічах що-до окружних акушерок, суть цїлком оправдані та що з тими поглядами годять ся також і лїкарі повітові. Се повинно бути наукою для нашого сойму, що в практицї не все те буває добрим і спасенним, що ухвалиться за зеленим столиком, та що годить ся послухати опінії і голосу широких верств населеня, котре в першій лінії интересовано в даній справі.

Дѣло