Закон про вислуженину цивільних урядників державних, учителї і слуг і о пенсіях вдів та сиріт, зложений в радї державній дня 20 с. м., обіймає такі постанови:
Цивільні державні урядники всякої ранґи і такі-ж державні учителї, відтак особи, що належать до ряду слуг і остають в службі державній з річною платнею, мають право до вислуженини. Она виносить по десяти лїтах безпереривної служби 40%, а за кождий дальшій рік 2% платнї, на остатку побираної (розуміти треба саму платню, — без поборів, котрі не вчисляють ся до платнї). Тим чином по 40 лїтах служби рівнає ся вислуженина повній, в остатнім часї побираній платнї і вже дальше не підвисшає ся. При обчисленю лїт служби уважає ся останок по над 6 місяцїв за повний рік.
Державні урядники, учителї і слуги, що стались неспосібними до служби через хоробу або тїлесне ушкодженє, надбане довідно в службі без власного наміру, уважають ся так, як коли би вислужили десять лїт, хоч би і не служили ще так довго. В випадках, заслугуючих на увагу, можуть такі урядники і слуги дістати навіть висшу вислуженину.
Урядники, учителї і слуги, що не можуть виказати ся десятилїтною службою, потрібною до вислуженини, дістають одноразову відправу, коли опускають службу не добровільно анї не віддалені в дорозї дисциплінарній. Відправа така рівнає ся однорічній платнї, коли служба не тревала більше пяти лїт, а дворічній платнї за службу довшу пяти лїт.
Урядники і слуги, що скінчили 60 рік житя а 35 рік служби, можуть на власну просьбу перейти в сталий стан спочинку і не потребують виказувати ся так, як в инших разах, неспосібностію до дальшої служби.
Пенсія вдів і сиріт по таких урядниках і учителях, що належали до якоїсь ранґи або мали титул і характер тої-ж ранґи та мали право до вислуженини, установляє ся після тої-ж ранґи в такій спосіб: Вдови по урядниках і учителях І. ранґи дістають пенсію річних 5000 зр., II ранґа 4000 зр., III. ранґи 3000 зр., IV. ранґи 2000 зр., V. ранґи 1500 зр., VI. ранги 1200 зр., VII. ранґи 900 зp., VІІІ. ранґи 700 зр., IX. ранґи 600 зр., X. ранґи 500 зр., XІ. ранґи 400 зр.
Позістають в силї також і на будуче ті окремі, доси обовязуючі постанови, після котрих поодинокі катеґорії осіб, остаючих в службі державній, або вдови по них, в однім чи другім напрямі виходять лїпше, нїж після сего закону.
Вдови по таких слугах, котрі мають право до вислуженини, дістають річну пенсію, рівну третій части платнї помершого чоловіка; однако у всякім разї найменше 200 зр.
Вдова, котра сама має право до сталої пенсії, дістає для законних або опісля через подруже узаконених дїтей свого помершого чоловіка додаток на вихованє, і то без уваги на число жиючих дїтей. Додаток той на кожду незаосмотрену, у вдови на утриманю остаючу дитину аж до укінченого 24 року житя або до раншого єї заосмотреня виносить пяту часть вдовичої пенсії. Але додаток той не має на кожду дитину бути більшій над 300 зр., а додатки на всї дїти разом не мають виносити більше, нїж пенсія вдови.
Сироти без вітця-матери або ті, що рівнають ся таким, мають право на спільну пенсію, коли не суть заосмотрені і не скінчили 24 року житя. Така пенсія рівнає ся половинї пенсії вдовичої, яку побирала их мати чи мачоха або яка би их матери чи мачосї була належала ся. Але коли нормальні додатки на вихованє дїтей, котрі би була належали ся матери, виносили би разом більше, нїж спільна пенсія сиріт, то тая надвишка, подїлена на число сиріт, має им виплачувати ся в додатку до спільної пенсії; а коли котре з сиріт утратить право до дальших поборів, то устає виплата припадаючого на него додатку на вихованє, і то так довго, поки не уступить тамта надвишка і не зістане ся осталим сиротам сама лише повна спільна пенсія. У всякім разї спільна пенсія сиріт разом в додатками не може перевисшати пенсії вдовичої.
Нормальні побори вдови і дїтей помершого в станї спочинку урядника (або слуги) не можуть разом виносити більше, нїж виносила вислуженина помершого, але у всякім разї не можуть виносити менше нїж 400 зр. для вдів по урядниках і учителях, а менше нїж 200 зр. для вдів по слугах.
По смерти урядників (або слуг), котрі ще не мали права до вислуженини, належить ся вдові або сиротам, лишеним вітця-матери, коли ще не скінчили 24 року житя, одноразова відправа, рівнаюча ся четвертій части річної платнї помершого.
По смерти урядника (або слуги), помершого в службі або в станї спочинку, позісталій родинї єго належить ся посмертний квартал в високости тримісячної платнї, яку помершій побирав в остатнім часї, а то на оплаченє коштів хороби і похорону. Побір сей нїяк не укорочує инших правних поборів. Посмертний квартал належить ся вдові або, коли она не жиє, законним потомкам помершого. А коли і тих нема, то також і иншим особам можна за дозволом чи згодою міністерства скарбу виплатити посмертний квартал, коли зможуть виказати ся, що опікували ся помершим перед смертію або з власної кишенї покрили видатки на похорон.
Чинні урядники і учителї мають на цїли пенсійні платити скарбови державному сталу річну дачку; стягаєсь она в місячних ратах при виплатї платнї, а виносить 3% платнї, яка числить ся до виміру вислуженини. В законно означенім часї сплати урядової такси не платить ся сеї дачки.
Сей закон не дотикає тих урядників (и слуг), анї таких-же вдів і сиріт, що вже тепер побирають державне заосмотренє.
Однако вдовам по урядниках і учителях, побираючим менше нїж 400 зр., підвисшить ся пенсію на 400 зр., а вдовам по слугах, побираючим менше нїж 200 зр., на 200 зр.
Вдови і сироти по урядниках (і слугах), що тепер суть в станї спочинку, дістануть в разї их смерти пенсію вже після сего закону.
Закон сей війде в житє з днем єго оголошеня.
______________
Для порівнаня користій сего закону з постановами дотеперішними наведемо кілька прикладів. Урядник IX. ранґи (адюнкт судовий, комісар староства, учитель середних шкіл) вислуживши 19 лїт, 11 місяцїв і 20 днїв хоче або мусить перейти в стан спочинку. Платня єго разом з двома пятилїтними додатками і додатком старшеньства виносить разом 1400 зр. Він, не скінчивши ще 20 лїт служби, дістає після дотеперішних постанов 3/8 своєї платнї, т. є. 521 зр. Після нового закону дістав би 40% платнї за 10 лїт служби = 560 зр., 20% за дальших 10 лїт (бо 11 місяцїв і 20 днїв числить ся за повний рік) = 280 зр., отже разом 840 зр. В разї єго смерти вдова по нїм, лишаючись сама або з двійком дїтей, дістає 350 зр.; після нового закону дістане для себе 600 зр., а на вихованє дїтей по 120 зр. на голову, отже разом 840 зр. Коли би лишила ся, маючи четверо дїтей, дістала би після дотеперішних постанов на дїти по 50 зр. на голову, а після нового закону по 120 зр. Важною є нова постанова що до тих урядників і слуг, котрі не з власної вини через хоробу або калїцтво мусять опустити службу, не вибувши в нїй єще 10 лїт. Доси лише в дорозї ласки могли дістати якусь, звичайно невеличку, пенсію; тепер буде им належатись вислуженина так, як кола би вислужила 10 лїт, або навіть і значно більша в разї заслугуючім на увагу.
Се полїпшенє долї вдів і сиріт буде на разї вимагати 83.000 зр. більшого видатку нїж доси, а ся надвишка буде в рівній мірі рости з кождим роком, так що по 40 роках річний видаток на сю цїль буде стало виносити 3,320.000 зр. На полїпшенє долї тих вдів, що вже тепер побирають пенсію, а то меншу нїж 400 зр., взглядно меншу нїж 200 зр., треба буде річно 1,200.000 зр. Але сей видаток буде що року зменшати ся через убуток тих вдів, поки через смерть всїх не устане цїлком. Дохід з дачок, плачених урядниками на цїли пенсійні, обчисляють річно на круглих 1,300.000 злр. а. в.
Дѣло
22.02.1896