◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦

Рускій "Сокіл" устроює в недїлю 23 н. ст. лютого с. р. другі вечерницї у власній хатї [улиця Підвалє ч. 7] з слїдуючою проґрамою: Відчит д-ра Осипа Олеськова "Про Бразилію". Початок о годинї 7-ій вечером. Вступ безплатний для членів і гостей запрошених. Буфетом занимають ся другинї-соколицї. За комітет: Р. Цеглиньскій. Б. Лаврівскій.

Надзвичайні загальні збори академ. тов. "Ватра" у Львові відбудуть ся в недїлю 23 н. ст. лютого 1896 о год. 4 по полудни на університетї з таким порядком дневним: 1) відчитанє протоколу; 2) справозданє видїлу; 3) розвязанє товариства і евентуальні постанови що-до майна; 4) внесеня. — За видїл акад. тов. "Ватра" у Львові Осип Ганинчак голова, Стефан Томашівскій писар.

Про гостину руского театру в Золочеві пишуть нам звідтам: Наш театр завитав до нашого міста на велику радість тутешної публики, котра вже від пятьох лїт не мала нагоди бачити тої знаменитої гри, якою визначає ся наша сцена. Театр, прибувши до Золочева, дав зараз в трех перших днях — день по дневи — представленя, а то: 13-ого с. м. народну драму "Не ходи Грицю на вечерницї", 14-ого народну штуку "Для святої землї", а 15-ого Офенбахову оперетку "Синьобородий". Публики явило ся на першій і третій вечер доволї; на другім було мало. Заряд театру, режісерія і цїлий персонал театральний совістно сповняють свої тяжкі обовязки, а славно-звістні наші пп. артисти збирають заслужені оплески. До театру приходить публика всякої народности, бо в Золочеві рускої публики мало, та й між тою є й байдужні до рідної своєї сцени. З нашого духовеньства з околицї рідко хто до тепер загостив на представленє; нехай-же на будуче сповняють патріотичний обовязок і приїздять самі з своїми родинами та й заохочують селян, бо доси селян в театрі не було видко. А зарядови нашого театру мали би ми замітити, щоби не давав представлень день по дневи, але держав ся проґрами, котра постановляє чотири представленя розложені на один тиждень. Гість.

Наслїдки дуру еміґраційного. Селянин з Лучки коло Микулинець Вирскій, завернений властями з Відня, куда вибрав ся був в цїли еміґрації до Бразилії утративши послїдний гріш на вандрівцї, з розпуки відобрав собі житє через повішенє. Нещастний мав доперва 40 лїт і полишив жінку й дїти.

До різних більше або менше успішних способів лїченя сухот, приходить новий, винайдений лїкарем Едсоном в Ню-Іорку. Полягає він на зашкірних запусканях асентоліни, в котрої склад входить 97 частій води а 3 части фенолю і пільокарпіни. Лїкарска часопись Medical Reсord доносить, що нова метода, випробована пятьдесятьма лїкарями, дала таки успіхи: 23 хорих цїлком виздоровіло, 67 по части, 91 дізнали полекші, в трех случаях не було зміни а один хорий помер. Наколи-б ся вість була правдивою, то дїйстно метода Едсона була би найлучшею з дотепер знаних і принесла би терпячому на сю страшну хоробу людству неоцінену прислугу.

З Жидачева була сеї недїлї у намістника кн. Санґушка депутація від міщан зложена з пп. Мих. Петрицкого, Ив. Стасини і Ив. Салїєвича і вручила єму на письмі жалобу [з підписами 17 міщан] в ось такій справі: В Жидачеві з 2700 мешканцями єсть 5-клясова школа, а окружна рада шкільна зневолює міщан посилати дїти до школи через 7, 8 а навіть 9 лїт. Так ходять до школи навіть такі дїчата, до котрих уже приходили свати, а на доповняючу науку випало би им ити з дїтьми при грудех. Позаяк з причини загальної нужди і пожеж в Жидачеві міщане дуже збіднїли і не можуть по 9 лїт слати дїтей до школи, то окружна рада шкільна почала накладати на них кари. Міщане нераз ходили з представленями і просьбами до инспектора шкільного і до старости, але на дармо. Инспектор п. Левандовскій тупаючи ногами накричав на них: "Му z was ostatnią skórę pożdzieramy!" а староста п. Ґалецкій викинув их зa двері, а одному міщанинови, котрий вхопив ся був руками за одвірок, двері староства стовкли пальцї. Опісля окружна рада шкільна наложила на 24 міщан [17 христіян і 7 жидів] кару в сумі 575 зр. А Коли мішане не були в силї заплатити такої великої суми, староство вислало екзекутора і той у шістьох міщан і вдів забрав послїдні корови, у двох конї, у инших одежу. А жидачівскій екзекутор Енґель такій строгій, що при браку чого иншого витягає навіть хлїб з печи. Позаяк заплата 24 міщанами кари в сумі 575 зр. зруйнувала би их, длятого они й вислали депутацію до намістника. Авдієнція депутатів у намістника була коротка; намістник приняту жалобу взглядно просьбу передав урядникови а депутацію попрощав словами "Слава Исусу Христу!"

Дрібні вісти. Рада міста Рогатина надала почетне горожаньетво тамошному старостї Бр. Вайдовичеви і радникови судовому з Перемишля Игн. Фідо, бувшому начальникови суду в Рогатинї. — Адольф Одольскій, пенсіонований полковник, помер в Станиславові; покійник відносив ся прихильно до Русинів а тїшив ся у них загальною симпатією. — Село Стрільче в повітї городеньскім купив [від спадкової маси по Тавбі Баран з Печенїжина] Еман. Бавман посесор з Буковини.

Дѣло