◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦

Вечерок в Коломиї, ладжений на день 3 лютого с. р. товариством "Родина" на збільшенє фонду для будови "Народного дому", заповідає ся дуже світло. Вже-ж сама гарна цїль, як будова "Народного дому" в покутскій столици, збере в понедїлок з найдальших сторін Покутя як і з сусїдного Поділя, надїятись, богато патріотичної громади. А щоби з пожиточною цїлію сполучити також приємну забаву, поробив комітет усї можливі заходи і ладить милим гостям несподїванку, котрої очевидно не годить ся виявляти перед часом; хто прибуде, той побачить! Запросин вислано до 1000; а хто би их не одержав, того повитаємо радо і так. Красавичкам скажемо на ушко, що хлопцїв буде тьма і то самих завзятих танцюристих. Вступ на салю 1 зр.; більші датки прийме ся з подякою.

В справі товариства задаткового "Надїя" в Бережанах доносять нам: Фіскус внїс жалобу неважности против ухвали бережаньского суду окружного, котрою запротоколовано товариство задаткове "Надїю" в реєстрі товариств заробкових і господарских, в наслїдок чого висшій суд краєвий знїс ухвалу бережаньского суду окружного з тої причини, що після §.2 і 6 статутів вільно товариству принимати вкладки щадничі і від не-членів, а після §.92 зак. о товариствах заробкових і господарских потреба до того окремої концесії міністерства, бо се вже каса щаднича. Против тої ухвали висшого суду краєвого внїс д-р Андрій Чайковскій рекурс ревізійний.

Віче в Лубянках вижних в збаражскім повітї відбуде ся з таким порядком дневним: 1) реферат про загальне безпосередне голосованє, 2) про реформу закона громадского, 3) про реформу закона дорогового, 4) про реформу закона ловецкого, 5) про реформу закона о громадах віроисповідних, 6) про реформу шкільництва; 7) внесенє і запитанє участників віча. — За комітет: Яцко Остапчук. — Повисше оповіщенє подаємо до слова так, як нам прислано. Однак звертаємо увагу комітету, що не означено анї дня і години анї місця (в домі громадскім, чи де?), де має відбути ся віче.

Число 2-ге "Батьківщини" сконфіскувала ц. к. державна прокураторія за статью "Куди хотять нас завести?", тож і висилка ceгo числа з причини другого накладу дещо припізнила ся.

Галицкі еміґранти у Відни. Оногди донесли ми після вістки п. Льва Турбацкого, що з Кормон, пограничної стації италійскої, завернено кільканацять родин еміґрантів з Тернопільщини, бо дальшій перевіз безплатний до Бразилії застановлено і еміґранти не могли виказати ся картами корабельними. Ті завернені еміґранти опинили ся у Відни, а долю их описує віденьскій кореспондент Kurjer-a Lwowsk-oгo ось як: Передвчера (29 с. м.) мали Віденцї нагоду побачити малий але поражаючій образець галицкої нужди. Перед кількома днями переїхало через Відень около 200 еміґрантів Русинів, всї з повіту тернопільского. Бідаки ті доїхали лише до италійскої граничної стації Кормон, з-відки их комісар австрійскої поліції завернув назад до Відня, бо не могли виказати ся корабельними картами, а заразом длятого, що послїдний корабель, везучій безплатно еміґрантів з Ґенуї до Бразилії відплив вже дня 27 с. м. В наслїдок того еміґранти мусїли би з власних грошей набути карти корабельні. Білєти їзди зелїзницею до Ґенуи відобрано им і завернено их до Відня. Еміґранти прибули тут 29-ого о год. 8-ій рано на дворець зелїзницї полудневої. Між ними находило ся много жінок і дїтей, а кожде двигало різні мішки та клуночки. 3-разу не хотїли бідаки висїсти з ваґонів, але приневолила их до того поліція та зігнала до галї пакункової. Хтось порадив нещастним, вислати депутацію до цїсаря щоби позволено им або їхати до Бразилії або остати у Відни, бо по поворотї домів грозить им неминуча смерть голодова. Недосвідні люде послухали тої ради і 27 селян оставили свої жінки і дїти на двірци та удали ся просто до цїсарского бурґу. Там впущено чотирох до цїсарскої кабінетової канцелярії, де им правительственний радник Савицкій заявив, що в справі оставаня у Відни не рішає кабінетна канцелярія лиш дирекція поліції. Тож забрано тих 27 депутатів, всаджено до омнібуса для шупасників, відвезено до комісаріяту поліції на Regierungsstrasse а з-відси просто на дворець зелїзницї північної. За той час родини тих 27-ох ридали голосно на двірци зелїзницї полудневої, що на их мужів і батьків застановлено лапку, і що их обманено. Найшлись милосердні люде, котрі о 11-ій годинї зарядили перевести перемерзлих з пакункової галї до теплїйшої ждальнї війскової. Траґарі пакунків на двірци зелїзницї полудневої зробили між собою складку і купили голодним дїтям 50 літрів молока. По полудни заїхали перед дворець шупасові омнібуси, щоби перевести бідаків з двірця зелїзницї полудневої на дворець зелїзницї північної. Жінки і дїти боронили ся з розпукою, кидаючись з плачем на землю. — "Не хочемо вертати до дому! Не маємо по що!" голосили нещастні. Остаточно зіпхано их всїх до возів і завезено на дворець північний, де их поміщено в кантинї для робітників. Там бідкались і заводили вже тих 27 депутатів, неспокійних о долю своїх полишених родин. В кантинї тій урядували три комісарі і многі поліціянти. Від самого рана був присутний старшій комісар Калинович, котрий лиш сам один вмів з еміґрантами розмовити ся. Селяне жалували ся, що их несправедливо задержано перед виїздом до Бразилії. Виказували, що мають анґлійскі гроші в золотї та хотїли их виміняти. Допоминали ся своїх загублених клуночків. Жінки заводили а дїти плакали на бруднім помостї. Всї нарікали, що помруть тепер з голоду в Галичинї, бо цїле своє майно продали і видали ся на непотрібну їзду. Поліція за гроші еміґрантів купила им білєти їзди до Тернополя а о годинї 9-тій вечером відїхав з-відси сей сумний поїзд з еміґрантами до краю. Запаковано их мов селедцїв до чотирох ваґонів. Поражаючі сцени, які дїялись на двірци, годї описати! Жаль тисне серце!

Дѣло