[З містерій новокурсного самодурства. — Неимовірні сплетнї. — Що то таке прінципіяльні взгляди? — Сором з власного дотепу. — Культурні подвиги Галицкої Руси.]
Ото ти небоже втяла штуку наша спілка коаліційна своїми послїдними дебютами! Тепер уже й слїпий мусить признати, що хоч бували на світї всякі політикани, то таких головачів, як наші, світ ще не видав.
Два дебюти — а то: автентична интерпретація поступованя правительства супротив Русинів в орґанї всеї Руси-України в статьї "Принципіяльна політика на кацапскій розчинї" і промова голови руского проґрамового безголовя — внесли таку ясенну ясність в цїлу руску справу, що мимохіть мусиш кликнути: От тобі раз правдива політика! На кілька днїв перед отворенєм сойму пише ся в "Принципіяльній політицї на кацапскій розчинї", що свідомі доброї справи правдиві патріоти-народовцї повинні бути вдоволені з витисненя опозиційних народовцїв з сойму та що поступованє опозиційних народовцїв викликало справедливу опозицію правительства против них; — а при отвореню сойму проголошує ся в очи Полякам і правительству глубоко-відчутий жаль по причинї неприхильного супроти Русинів становвска центрального польско-шляхотского комітету і некоректного та нелєґального поступованя орґанів правительства при виборах. Як тут зараз пізнати правдивих політиків! що иншого думають і пишуть, а що иншого говорять. Хто ще доси не вірив в політичну зрілість нашої спілки коаліційної, того послїдні єї два дебюти мусїли чей-же вповнї для неї приєднати.
Одно лиш явище менї не може бути ясно, именно: чого при промові голови спілки в соймовій палатї два головні акціонери — сокальскій при словах о неприхильнім становиску центрального польско-шляхотского комітету так страшно закашляв ся, що мало не заглушив бесїдника, а знов акціонер калускій при згадцї о нелєґальнім при виборах постунованю орґанів правительства зірвав ся з місця, як би нараз відкрив на своїм сїдалї... цвяха! Але се все дрібницї не належачі до річи.
Конець кінцем — з послїдних дебютів спілки правительство вдоволене, бо орґан всеї Руси України виразно зазначив, що правительство справедливо поступало собі з нелюбими для спілки кандидатами, — Поляки рівно-ж вдоволені, бо голова проґрамових Русинів признав центральний польско-шляхотскій комітет за найважнїйшій чинник виборчій — ну, а вкінци Русини-сїромахи чей же також задоволені, бо проґрамові Русини признали им, що орґани правительственні поступали при виборах нелєґально.
*
Щось там говорять, що цїле то поведенє спілки не було з гори передвиджене та що доперва в послїдних хвилях — з огляду на становище декотрих нових послів, котрих спілка дуже рада приєднати для себе бодай яко тихих спільників — ґенеральний штаб узнав за річ конечну проголосити слова о нелєґальнім при виборах поступованю орґанів правительства, бо инакше грозила небезпечність, що деякі нові посли готові навіть явно виступити против спілки. Отже говорять, що ґенеральний штаб, по тайній нарадї, згодив ся на се неполітичне жаданє, розваживши, що само проголошенє нїчого не пошкодить, а може нагнати в табор спілки богато руских ґілїв. Щоби ж проголошенє того заявленя мало в наслїдках своїх довести коли спілку до опозиції, бояти ся нема чого, бо спілка дїлами доказує, що опозиція — абсурд, на котрім спільники не дороблять ся нїчого.
Чи оно так було, чи троха инакше, ceгo вам не доведу; може бути, що все те тaкa сама неимовірна сплетня, як тота поголоска, що радник стоячій на сторожи руского шкільництва в краєвій радї шкільній мав загрозити виступом з тої ради по причинї, що підчас єго неприсутности у Львові всї важні справи руского шкільництва трактують ся в такій спосіб, в якій на важено ся трактувати их навіть за часів ś. р. Zygmunta Sawczyńskiego... Що ж? — видно, що і спілка вміє грозити, але при тім всїм має свій практичний розум і держить ся засади, що невдоволенє народу — то химера, а важнїйше дїло — вдоволенє спільників.
*
А чи знаєте ви, що то є — прінципіялні взгляди? Вам певно буде здавати ся, що то якісь сталі засади. Ой нї, добродїї! Се є спосібність одиницї — орієнтувати ся: з-відки вітер віє. До того треба мати вишколений слух і нюх та поступати після того, в якім напрямі віє вітер. Покажемо се на кількох примірах.
Є засада: ставати в оборонї кождого кривдженого, хоч-би навіть ворога, а не то свого. То засада. А що-ж прінципіяльні взгляди? Отже, приміром, коли тернопільска міcка поліція кого скривдила, тогдї кождому ясно, що о таку кривду можна упімнутись; наколи-ж скравдила кого ц. к. власть, хоч-би й поліційна, або ц. к. орґани безпечности публичної — допустїм: в Стрию, — тогдї здорові глузди мусять кождому шануючому cвoю гідність чоловікови, а тим більше послови брідскому або сокальскому сказати, що ц. к. власть знає, що робить, та що з єї поступованя треба бути вдоволеним, а тим самим не яло ся против власти виступати. То є поступованє — з прінципіяльних взглядів.
Або ось такій примір: З засади єсть ся противником ковбаси виборчої. Однак наколи обставини так зложать ся, що рускій кандидат мусить старатись о мандат посольскій при помочи шляхти, шануючої традицію, тогдї з прінципіяльних взглядів чей-же годї не погостити виборцїв традиційною ковбасою виборчою.
Так само не що инше, як прінципіяльні взгляди рішають, що кривд, підношених навіть у власній часописи, не годить ся підносити устно в тїлах парляментарних...
У буковиньских редакторів щось в голові заморочило ся. При навертаню тих тисячок блудячих Русинів на свою єдино спасенну дорогу, забули небораки редактори, що они самі в проґрамі поміщеній зараз і довершенім инкамерованю свого opґaнy — назвали єro претенсіонально "орґаном всеї Руси України". Коли-ж се, панове редактори, — як самі тепер кажете — пустий дотеп, то вже будьте ласкаві самі за него соромитись; ми, пишучи о вас, держимось лише нашої номенклятури, хоч, що правда, не дуже дотепної, але що ж було робити, коли ви на більше дотепу не спромогли ся... Се чей-же не опозиціоністів вина — чи таки може их?
*
Не знаю, яка кого, але мена дуже утїшило, що комітет, котрий заняв ся роздїлом щедрої жертви зложеної на руки Є. Ем. кардинала Сембратовича, призначив красну сумку на фонд неофітів. Жиди-неофіти — се буде безперечно один з великих культурних здобутків наших. Нам доси при кождих виборах і фінансових заходах дуже болючо відчував ся брак практичного елєменту, — тепер же, коли на сю культурну цїль руского народу находить ся фонди, приєднанє жидів-неофітів для рускої справи пійде певно скоршим темпом, анїж вижидані сокальским послом від правительства концесії для Русинів...
Дѣло
11.01.1896