◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦

Руско-народний театр перебуде у Львові єще лиш сей тиждень і представить: В четвер дня 26-ого н. ст. грудня на дохід фонду емеритального артистів руско-народного театру "Наталку Полтавку" народну оперетку в 3 дїях; — в пятницю 27-ого грудня "Украдене щастє" конкурсову драму в 5 дїях зі співами і танцями д-ра Ив. Франка; — В суботу 28-ого грудня на дохід товариства ґімн. "Сокіл" комедію зі співами і танцями в 4 дїях Ивана Нечуй-Левицкого і М. Старицкого "Модний Жених" — а на послїдне в недїлю дня 29-ого грудня відограє драму побутову в 3 дїях Т. Шевченка "Назар Стодоля". — Зі Львова переїде театр до Сокаля, де вже 1 н. ст. сїчня 1896 р. представить: "Ой не ходи Грицю, та на вечерницї" народну драму в 5 дїях В. Александрова і М. Старицкого.

З американьскої Руси. Дня 1 с. м. відбуло ся в Ельмірі посвященє нової церкви, котру здвигли тамошні Русини власними дрібними лептами, а посвятив єї о. I. Констанкевич з Lansford-Pa. — Дня 2 с. м. приїхав до Америки з Галичини о. Ив. Ардан, висланий Єго Ем. митрополитом, щоби обняв одну з опорожнених парохій руских в Сполучених державах. — Американьска "Свобода" помістила в 39 числї вступну статью, в котрій взиває тамошних Русинів, щоби скликали всенародне руске віче. "Свобода" розбирає, чого треба Русинам американьским, і пише: "Нам треба одного сильного і дуже численного народного товариства. Нам треба великих і добре редаґованих ґазет руских писаних мовою, котрою говорить 23-міліоновий нарід; одна була би політична, друга науково-літературна. Нам треба Народного еміґраційного дому. Нам треба руского банку, щоби міняти гроші і посилати до старого краю і продавати "шіфкарти". Нам треба шкіл; треба виплатити задовжені церкви. Нам треба взяти руску еміґрацію в свої руки і мати "Народний дім" не тілько в Америцї але і в Гамбурзї, де би свій рускій аґент займав ся долею гнаних бідою наших земляків і не допускав, щоби жиди аґенти дерли послїдний феник від нашого брата." Щоби се спільними силами довершити, "Свобода" взиває до скликаня всенародного руского віча в Америцї.

Холєра в Галичинї пригасає. Дня 22 с. м. занедужали в Брикули новій пов. теребовельского 2 особи, подужали 4, померла 1 особа, а позаяк з попередних днїв остало було в лїченю 6 осіб, отже остають лише в тій одній місцевости хорі на холєру 3 особи.

Переполох на біржах. Спір між Сполученими державами Америки а Анґлією викликав на всїх біржах такій переполох і такій спадок цїн паперів, якого давно вже не памятають. Навіть памятну чорну соботу (дня 9 падолиста с. р.) перестигла послїдна субота дня 21 с. м. В Новім Йорку запанував переполох вже в пятницю. Люде позбували ся паперів за всяку цїну; пишуть що 400.000 штук акцій кинено на торг, а не було кому купувати. В суботу повторило ся те саме так в Новім Йорку як і на всїх біржах европейских: в Лондонї, Парижи, Берлинї, Відни, Будапештї. Досить навести кілька прикладів: акції банку для країв коронних продавали ся в лїтї щось по 270 зр., дня 9 падолиста зійшли на 226 зр., а дня 21 с. м. на 201 зр.! (пополудни того-ж дня выдвигли ся на 218 зр.); австр. кредити дня 9 падолиста упали було на 361 зр., а 21 с. м. на 243 зр.; акції державних зелїзниць стояли дня 9 падолиста на 352 зр., дня 21 с. м. упали на 331 зр. і т. д. Розуміє ся, що наслїдки того краху обявлять ся вповнї аж трохи згодом.

Рай бразилійскій. Вісїм селян галицких, котрі еміґрували до Бразилії, вернуло до Ґенуї і віддало ся в опіку австрійскому консулеви. Замість надїяних земель в Бразилії мусїли они там робити при будові зелїзниць, а коли стали падати дощі, стратили заробок і мусїли втїкати перед смертію від голоду до Европи. На переїзд через море мали ще, але в Ґенуї лишились без крейцара. Они розказують, що і прочі еміґранти вернули би з Бразилії, коби лише мали за що!...

Пятьдесятилїтні роковини священьства обходив дня 15 с. м. о. Іосиф Гладишовскій, парох в Дорогомишли. При тій нагодї папа именував ювілата своїм шамбеляном а епископ д-р Пелеш радником консисторским.

Старі десять-крейцарівки після урядових донесень будуть важні в обігу лише до 1 сїчня 1897, відтак принимати их вже будуть лиш головні каси, а то до 31 грудня 1898.

Дрібні вісти. П. Евгеній Вацик родом з Мшани одержав на тутешнім університетї степень доктора прав.

Дѣло