на 447. засїданю ради державної дня 19 с. м. в справі хибних вістій про руску депутацію:
З того, як офіціозні письма віденьскі розказали подїї, відносячі ся до рускої депутації, наспівшої до Відня, виходить цїлком ясно, що про сю депутацію розширено цїлком хибні погляди, і також там, відки залежить рішенє справи, дано хибні поясненя, котрих неправдивість виказати — а також их жерело розслїдити — є певно визначним обовязком патріотичним.
І так хибним є, мов би священики, належачі до депутації виїхали на демонстрацію до Відня в тій хвили, коли ново-именований кардинал Сильвестер Сембратович обходив у Львові свій вїзд. Бо ті священики, а навіть богато селян, взяли участь в тім вїздї; священики відправили навіть службу Божу і відїхали до Відня аж вечером, коли торжество давно скінчило ся.
Хибним є дальше і гидким підозрінєм, коли утверджує ся, що кошти депутації походять з непевного жерела, або коли навіть натякує ся, що велика, ба найбільша их часть походить з жерела россійского. Не тілько члени депутації, що належать до интеліґенції, але також і селяне покрили кошти з власної кишенї; а коли не виставало свого, то решту зібрано єдино з добровільних складок в дотичних повітах чи то по цїлім краю. Підсувати нечисті які причини або жерела тому, що було випливом безмежного довіря до корони і особливої льояльности руского народу, — се хитрощі, для котрих і найдосаднїйша догана була би за слаба. Мова про россійскі гроші є тим недорічнїйша, що не до порівнаня більша часть депутаційного комітету і депутації складала ся з явних противників системи, пануючої в Россії супроти руского чи то малоруского народу.
А що тоті прищіпки кидають підозрінє не тілько на членів депутації, але також на весь рускій нарід, то запитують підписані:
1) Чи п. презідент міністрів є склонний обявити жерела тих хибних пояснень і як він годен их оправдати?
2) Що гадає п. презідент міністрів учинити, щоби направити кривду, такими хибними поясненями заподїяну рускому народови?
Дѣло
23.12.1895