◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦

Народне віче до Збаража скликує на день 26 грудня с. р. [т. є. в другій день латиньских свят Різдвяних] комітет селяньскій з Збаражчини. [До комітету входять: Сафат Шміґер, Степан Попович, Марко Малинович, Яндрух Гарматюк, Семко Гаврилюк, Дмитро Дячун, Микита Малишевскій, Яцко Остапчук, Яндрух Паламар і Яндрух Шмиґельскій.] Віче відбудеся в будинку маґістратскім; початок нарад о годинї 12 в полудни. На випадок, як би ц. к. староство заборонило віче, то того самого дня відбудуть ся в Збаражи довірочні збори селян. "На вічу — читаємо в друкованій відозві комітету — буде говорити ся о тім: 1) що за причина, що наші люде кидають свій край і йдуть на-ослїп в далеку Бразилію, і чи би не можна тому зарадити; — 2) що хлопи не мають рівних прав виборчих з панами, бо голосують на послів не кождий, тілько их виборцї, а пан кождий голосує на посла сам; треба завести таке право, щоби кождий хлоп также голосував на посла сам [загальне, бєзпосередне, тайне голосованє зі знесенєм курій виборчих]; 3) чого маємо домагати ся від свого посла; — 4) внесеня і запитаня." На третю точку комітет видко кладе велику вагу, бо на иншім місци відозви сказано: "В два днї після віча в Збаражи зберуть ся посли до сойму на нараду отже ми повинні порадити ся і сказати свому послови, як він має нас боронити? чого має в соймі для нас домагати се?" В відозві находимо згадку також про відоме нашим Читателям недавне кумедне "бернардиньске" віче в Збаражи. Комітет селяньскій заявляє, що на віче 26-ого с. м. мають доступ всї. "Ми — сказано в відозві — не замикаємо дверей на ключ, як то зробили ті панове, що недавно скликали нїби-то віче до Збаража. Вони не впустили всїх селян, хоть назвали ті збори народним вічем, бо може-б були почули не одно терпке слово, котрого не хотїли слухати. Вони повибирали тілько таких, які им були любі. Їсти пити ми вам не дамо, як вони давали, але за то будете могли сміло і явно виказати всї свої кривди, відкрити всю свою нужду і поговорити о тім, як би їй зарадити."

Бл. п. Іосифа Катерина Заклиньска, вдова по бл. п. пароху в Маріямполи, властителька реальности в Станиславові, щира патріотка руска [мати проф. Романа Заклиньского в Станиславові і покійних Леонида та Кopнилa] померша дня 19 грудня 1894 р. в Станиславові, полишила — як довідуємо ся — слідуючі лєґати: Для бурс дївочої і хлопячої в Станиславові, для Шкільної Помочи у Львові, для Шкільної Помочи в Станиславові, для Института руского товариства педаґоґічного у Львові, на будову руского театру у Львові і для ярославскої бурси им. св. Онуфрія призначила по 100 зр., а під будову Народного Дому в Станиславові розпорядила віддїлити кусень огорода з услівєм, щоби там побудовано Народний Дім, а не продавано того кусня огорода.

З Калуша пишуть нам: Дня 13 н. ст. грудня відбула ся в судї в Калуши карна розправа против єврея Ґеделя Гоніґа з Калуша, котрий памятної ночи з 24 на 25-ого вересня с. р. яко член тої розбишацкої шайки, що нападала і била сторонників кандидатури посла Романчука, побив щирого руского патріота Юрка Гаджаровского, міщанина коваля з Войнилова. По переведеній розправі судья засудив єврея Ґеделя Гоніґа на сїм діб арешту. Характеристичне то, що Гоніґ, вийшовши з розправи, сказав перед многими свідками: "Менї заплатили і казали бити, а тепер маю сидїти..." Будь-що-будь треба поґратулювати п. адюнктови Каратницкому мандату з Калущини...

З ґімнастичного руского товариства "Сокіл" у Львові. Загальні збори "Сокола" відбули ся 15-ого грудня с. р. при участи около 40 членів майже виключно академиків. [Старших другів, на жаль, майже не було.] По відчитаню і одобреню справоздань секретаря і касієра приступлено до вибору нового видїлу, до котрого увійшли: яко голова Василь Нагорний, яко першій заступник голови Роман Цеглиньскій, а яко другій Андрій Андрейчин, і слїдуючі други яко старшина: Гвнинчак Осип, Ґамота Олекса, Герасимович Иван, Гординьскій Мирон, Грабовскій Олекса, Ильчишин Олекса, Колодницкій Омелян, Кочоровскій Лев, Лавровскій Володимир, Ластовецкій Николай, Масляк Иван, Цитляр Гриць, Рудницкій Яків, Спожарскій Євгеній, Устїньскій Володислав, Шевчук Василь, Гриняк Яким, Хойнацкій Антін; яко заступники: Дроздовскій Юліян, Дзерович Орест, Стефанович Роман і Ґиссовскій Теодор. На настоятелїв вправ вибрано: Ґамоту Михайла, Гарматїя Гриця і Ґамоту Ивана а на контрольорів: Рихвицкого Василя, Телишевского Тому і Врецьону Григорія. — На засїданю старшини дня 19 с. м., під проводом голови д. Василя Нагірного вибрано: справником і господарем Володимира Лаврівского, скарбником Антона Хойнацкого, писарем Олексу Ґамоту, І. книговодцем Григорія Питляра, II. книговодцем Николу Ластовецкого, настоятелем борбництва Осипа Ганинчака, грамотником Якова Рудницкого, книговником Євгена Спожарского. До комісії забав вибрано скарбника, господаря, Рудницкого, Дроздовского і Ильчишина. До комісії строю вибрано скарбника, Кочоровского і Цеглиньского. До комісії сторожей огневих вибрано голову, справника і начальника. До комісії для збираня складок вибрано Цеглиньского, справника і Рудницкого. До комісії для зміни статута вибрано Цеглиньского і справника. Ухвалено внести до сойму поданє о підмогу. Принято до відомости, що недобір виносить 332 зр. 38 кр. Ухвалено устроїти відчити. — В. Лаврівскій, справник.

З Сокаля пишуть нам: На місце уступившого заступника маршалка сокальскої ради повітової кс. З. Любоменского, лат. пароха з Белза, котрий увійшов до капітули львівскої, вибрала рада сими днями заступником маршалка — ґрафа С. Вишневского властителя Кристинополя. Русини голосували на о. Роздїльского, крилошанина з Сокаля, але остали ся в меншости, хоч се місце справедливо належалось заняти о. Роздїльскому яко заслуженому довголїтному членови ради повітової, а о заслугах ґр. Вишневского нїхто нїчого не чував. Видко, що хоч Русини з Поляками проживають "pod jеdnуm dachem", то таки все визначує ся Русинам місце, котре зовесь "kąt". — X. X.

Дѣло