Великі завдання покладені на промкооперативні артілі в справі забезпечення населення пошивом одягу. Здавалося б, що їх керівники, усвідомивши свої завдання, зроблять все для того, щоб повністю задовольнити потреби трудящих. Виходить зовсім протилежно.
Наведемо деякі факти з артілі "Радянський кравець". На перший погляд, коли ви зайдете в артіль, вас голова артілі тов. Гібайло запевнить, що через три дні ви вже одержите свій заказ, але проходить тиждень, другий, а заказ не готовий і так проходить місяць, два і більше. Ви ходите, оббиваєте пороги і, нарешті, чуєте, відповідь від голови артілі: "Заказ шиється довго тому, що ви не змазали машини горілочкою, а вона й шити не хоче".
Висновок один, що в артілі "Радянський кравець" пошити швидко одяг можуть тому, хто "помаже машину, а не помазавши не поїдеш". Взагалі, працівники артілі працюють аби день до вечора, норм не мають, трудова дисципліна низька, в робочий час по 4–5 чоловік не бувають на роботі.
Коли запитаєш т. Гібайло, де працівники ваші, він відповідає, що двоє хворих, двоє пішли за мукою, а двоє мабуть бульбу копають.
І не дивно що немає ніякого порядку в артілі вона ж представлена сама собі. Завідуючий райторгвідділом Бібіков не цікавиться їхньою роботою. На це повинен звернути увагу райвиконком.
Т. Данілов, І. Твардовський.
За більшовицькі темпи
25.10.1945