Замість фейлетону
Понеділок, як всім відомо, є ярмарковий день у Болехові. В цей день продавці готуються зустрічати своїх покупців словом, як кажуть, щоб просунути товар до споживачів. В цей день готувалась "зустріти" своїх покупців і завідуюча магазином №1 Досяк Стефа. Вона ще звечора продумала план, як краще зробити це. Продуманий план вийшов гарний.
Продумано і вирішено. Ще зранку Стефа зіпсувала собі настрій, але як же його поправити? І вирішила... перехилити 100 грам. Не допомагає, — 200 не допомагає, — 300 наче досить, але ще 50 гр. і все. Стефа появилась в магазині з "гарним настроєм". Сміється, кокетує тільки от біда... В її очах покупателі чогось стоять начеб то догори ногами і не в черзі. Вона поглянула і зауважила:
— Пани — громадяни?!
Я..., я шаную Вас, а ви шануйте мене. Зрозуміло?! Отже, прошу... шануйте. Але ненароком від повороту на місці, Стефа зачепила себе нога за ногу і, спотикнувшись, упала. Громадяни, прошу шануйте. Покупці, щоб пошанувати Стефу, виправили чергу, затаївши дух. Стефа тим часом наводить порядок. Проходить 10–30 хвилин і все одно. Громадяни, прошу шанувати.
Нарешті, один з присутніх не витримав: "Та прошу, відпустіть мене, видайте зошити, мені 22 км. до Липи. Стефу кинуло в жар, вона накинулась мокрим рядном на нього. "Ви мені не вказчик. Я вам не підчиняюсь, ідіть жалійтесь кому хочете, ви такий, сякий і, нарешті, вийдіть з магазину!"
Чоловік почервонів, адже йому стало соромно від такої "ввічливості". За нього заступились присутні, але вони одержали ту саму здачу. Черга порушилась, люди стали розбігатись хто куди.
— Що з нею?
Хтось вигукнув: "Вона, певно, хвора".
З натовпу почулось — Вимагає, від присутніх пошани, а сама?...
Не знаю, щоб було далі, але якраз надійшли працівники з радянських органів і насилу втихомирили ту Стефу. Так і закінчилась торгівля в магазині №1.
ВІД РЕДАКЦІЇ
Редакція вважає неприпустимим той факт, коли керівники райспоживспілки не реагують на сигнали і скарги покупців відносно грубостів зав. магазином №1 Досак Стефа.
Вимагаємо від голови райспоживспілки вжити заходів до тих, що грубіянять і зробити так, щоб кожен покупець був задоволений прийомом і увагою продавця.
Райвиконком повинен також зацікавитись цим питанням, щоб в наших радянських магазинах працювали ввічливі, культурні люди.
За більшовицькі темпи
04.10.1945