Гори... Море... Горе... Ці слова у «Кобзарі» звучать понад сотню разів. Не тільки тому, що вони співзвучні: їх пов’язало людське життя

Присвятив залишок життя завоюванню нових «народних республік», які за задумом його панів мають стати такою самою мертвою землею, як батьківщина його батька

Що б ми не говорили про Єрусалим – сакральність місця буде завжди...

Безлад, якого боїться Захід у разі повалення Путіна і занурення Росії в хаос, обіцяє потенційно радикальну й позитивну трансформацію Росії

На нашу вдячність за можливість жити отримуємо рівновелику Його вдячність. Вдячність за те, що погоджуємося жити.   

Пройдисвіти були у всі віки, як і марновірні люди. На початку ХХ ст. в Радехові народився фацет, історія кримінальної діяльності якого вартує окремого роману

Вони як мікроби – всюди. Війна породжує не тільки страх, страждання і горе – вона породжує героїзм одних і небачене скотство інших.

«...І вам, лицарі великі, Богом не забуті». Зі спроб «Естетичних коментарів» до «Кобзаря»