(І. Свєнціцкий. Нариси з історії української мови. Львів, 1920. 4о. Ст. 100.)   Як на вдачі людини відбивається її походження, її освіта, її переживання, болі та страждання чи життєві радощі, так і на мові глибокі сліди полишає історичне життя того народу, котрий говорить нею.  

Що чувати в світі? — Довкола миру. — В совітській Московщині. — З Польщі.

Конференція родичів, що посилають свої діти до української народньої школи у Львові. — До табору в Стшалковій. — Доріжня друкового паперу прибирає катастрофальні розміри. — Продажа хліба. — Тиф та еспанка в Перемишлі. — Ґен. Ґолоґурскі покидає Львів. — Будинок галицького сойму для університету. — Голодова демонстрація у Львові. 

Малий фейлєтон.

(В перші роковини її заснування.)

Про Угорську Україну.

Ще не так давно закликали ми наше закордонне громадянство "утворити негайно колєґіяльний орґан, котрий би об'єднував собою всю нашу національну роботу, паралізував би впливи, ворожі нам, допомагав би нашому Урядові в справі відбудування України...

Аналіз стратеґічно-політичного становища на Україні в 1919 році.