Сповняючи волю українського громадянства Перемищини розпочинаємо з нинішнім днем видаваннє "Українського Голосу". — Йорданське свято в Перемишлі. — Безпечність майна а навіть життя в Перемишлі поважно загрожена. — У Львові виходять дві українські часописи "Вперед" і "Наша мета". — В катедральній церкві. — Минулої неділі відбулися в Польщі а також у Львові та Перемишлі вибори до польського сойму. — Тамтого тижня три українські горожанки Старосольська, Косевичева і Олеськівна як представниці Українського Червоного Хреста, поїхали до Польщі, щоб переконатись, як живеться там полоненим і інтернованим Українцям. — Зі Львова вже виїхала францусько-анґлійська комісія під проводом Генерала Бартелєма.

Як всі поневолені бажають волі, так і ми її бажаємо, а те бажаннє у нас так кріпке і гаряче, так глибоко врилося в наші серця, що ніякі знущання, ніякі тортури, взагалі ніяка сила світа не зможе нам його вирвати. Бож ніхто не в силі скувати живої душі народа!

В часоп. "Narodni Listy" (9. І. 1918) появило ся слідуюче інтервю з дром Панейком, державним секретаром для заграничних справ західно-української народньої Республики і п. Сидоренком, повновласником Директорії в Київі.

Церковна Рада на Україні. — Допомога вчителям бувшої прифронтової полоси. — Голос чеський в справі Львова. — Приїзд першого українського поїзду до Тернополя. — Офіціяльний звіт з 29. 1. 1919 р.

Всеславянський зїзд в Київі. — Причина наступу большевиків на Україну. — Боротьба з коммуністами. — Участь жінок у війні. — Торговельний договір з Болгарією. — Селянсько-господарські школи на Україні. — З фронту Лупків — Перемишль. — Орґанізованнє польської армії в Познани.

Низше подаємо перегляд української преси Галичини й Угорської України. Буковина, як відомо, в цілости окупована Румунами, які буковинсько-українську пресу задавили — в буквальному розумінню слова. Те саме треба сказати також про українську пресу в тій частині Галичини, яку захопили Поляки.

Не зважаючи на цілий ряд часописів, які виходять по ріжних містах нашого краю, громадянство наше, після застановлення наслідком ворожого наїзду на Львів "Діла" й "Українського Слова", чим раз то сильніще відчувало потребу одногo центрального орґану

Здавало ся, що в таку велику хвилю огорне нас такий запал, таке горяче одушевленнє, таким духом самопосвяти і самовідречення овіяна буде наша творча праця і зродить ся таке почуттє обовязку, що на ніякі докори ні нарікання у нас місця не буде. Дійсність однак показала ся іншою.