У Львові дня 16 м. ст. лютого 1892.   Від кількох лїт станула у нас знов на порядку дневнім справа правописна, а видвигнула єї сим разом не політика, a педаґоґіка, хотяй не дасть ся заперечити, що питанє правописне у Русинів австрійских містить в собі і признаки політичні, бо правописи більше або менше фонетичної вживають народовцї, a москвофіли уживають россійскої правописи етімольоґічної.  

[Подорожні спомини.]   I.  

немов підпираючи ухвалу остатних загальних зборів Руского товариства педаґоґічного, внїс до міністерства просвіти представленє в справі зміни правописи рускої в школах через заведенє правописи, якої ужив пок. Евгеній Желехівскій в своїм "Малоруско-нїмецкім словари".   Представленє, підписане бувшим головою товариства имени Шевченка, бл. п. Дамяном Гладиловичем, так мотивує потребу такої зміни правописи:  

З Відня одержали ми таку сумну вість:   "В суботу помер ветеран-патріот Иван Борисикевич.   В середу відбули ся похорони при участи невеликої громади пробуваючих тут Русинів."   Покійний Иван Борисикевич — се один з виднїйших заслужених дїятелїв нашого народного відродженя ще з років 1840-вих.  

 

відбулось вчера — а заким подамо загальний хід сего віча, зазначимо вражіня, які оно мусїло викликати у кождого щирого Русина.  

Так мимоволі приходиться питати себе самого, читаючи від якогось часу вступні статі "Дѣла", того органу "народноі" партіі і єі "конструктивних" елементів. Народовці — люде, що опираються на народі, ідуть з ним разом, поступають в дусі єго потреб і бажань — чи не так? До недавна можна було без сорому сказати, що так. Народовці прислухувалися досить пильно до голосу народа, скликали єго на віча та наради, силувалися сяк чи так заспокоювати єго потреби і бажаня. Тим іменно способом, ідучи дорогою вказаного пок. В.