Орест Друль

Революція гідності. У цих словах вся квінтесенція тої туги за Європою, що підняла Україну, туги за людською гідністю, поняттям інтуїтивно цілком зрозумілим. Проблеми – як, зрештою, з кожним почуттям – зачинаються при спробі проговорити цю інтуїцію. Але спробую.
28.04.14 | |
Про леґальний сецесійний канал для реалізації сепараційних інтенцій законопослушного громадянина, інформаційну аутизацію і про те, коли зачинати дискусію, чи потрібен Україні Донбас, тобто дискусію про сутність країни України.
14.04.14 | |
На фоні відповіді на найважливіше питання: "Чи зростають ціни?" марніє все. Мовне протистояння і судові епопеї з політичним підтекстом, нюанси Митного Союзу і товщина межигір’ївських позолот – знікчемлюється будь-що
03.10.12 | |
Замало міняти сантехніків – змінити треба систему. Нам, бо більше нікому. Нам, бо, як казав Гете, традицію не можна успадкувати – її треба заробити. Особливо, коли немає чого успадковувати.
26.05.09 | |
Світ ділиться за означенням: назвати неправдою все, що суперечить істині чи тільки ті невірні твердження, що спрямовані на оману Іншого.
26.06.08 | |
Базові суспільні цінності – річ історично обумовлена, історію ж другий раз не проживеш, можна написати її іншою, можна потрактувати інакше, але не можна прожити. Можемо, правда, творити нову історію – але між "можемо" і "зможемо" віддаль занадто велика
21.05.08 | |
Прийнято вважати, що поняття "сваволі" є протилежним поняттю "справедливість". І це правда. Але частина правди. Інша правда полягає у тому, що справедливість і сваволя суть тотожні поняття – у контексті певної інституційної організації суспільства
29.02.08 | |