Багато хто не знав і не хотів знати справжньої історії Другої світової, тому вона повторюється, демонструючи ті страшні сторінки, яких не побачиш у совєтських та російських фільмах про “Велику вітчизняну”.
Війна проти України, яку підтримує більшість росіян, засвідчила: в російському суспільстві немає достатньо внутрішніх ресурсів для повернення на демократичний шлях розвитку.
У циклі «Вир історії» я здебільшого намагаюся пояснити сьогодення через призму минулого. Нині спробую зробити навпаки — використати сучасні події для кращого розуміння історії.
Україна бореться вже довше, аніж фіни у Зимовій війні з СРСР, які протрималися 104 дні, російська імперія втрачає свої впливи, відступає і точно зникне з мапи світу.
Цю війну називають «гібридною», представляючи її як новий спосіб реалізації агресивної політики. Але всі її інструменти випробовували російські керівники ще з ХVІІ–ХVІІІ століть.
Це вміння українців з різними цілями об’єднатися заради спільної мети — незалежності, і здатність вписати цю мету в широкий контекст. Нині ми теж дивуємо світ здатністю об’єднуватися.
Ми, на відміну від попередників, знаємо, що означає поразка у війні з Росією. Знаємо, що мир із нею може коштуватиме навіть дорожче за війну. Адже ми засвоїли уроки? Чи не так?
