Бідні люде хотіли собі побудувати дім — тривкий, камяний, вигідний. Змалку вони наслухались тілько разів приказки: Згода дім будує, Незгода руйнує, що рішили запросити Згоду, щоб і йіх дім збудувала. Згода була то стара, беззуба, добродушна бабуся, і дуже радо згодилася на йіх просьбу.  

Був ту собі колись Добробит. Не знаю, чи хто з вас особисто затямив єго, тож мушу описати єго так, як мені описував небіжчик моєі баби тітчаний стрик.  

[Зоря,1890, № 12 (15 (27).VI), с.135–137]   Борисъ Грабъ бувъ хлопска дитина. Батько єго, заможный господарь въ пôдгôрскôмъ селѣ Д. коло Добромиля, вôддавъ єго, свого найстаршого сына, до школы, спершу до Лаврова до Василіянъ, а-вôдтакъ до Перемышля до ґімназіѣ. Борисъ учивъ ся дуже добре и вчасно почавъ заробляти собѣ на хлѣбъ лєкціями. Батько бажавъ, щобъ скôнчивши ґімназію сынъ ишовъ до семінаріѣ, але Борисъ оперъ ся и пôшовъ до Вѣдня на медицину.  

[Зоря, 1890, № 12 (15 (27) .VI), с.183–186]    

(Оповіданє онучкаря).   І.   Онучкарский заробіток, звісно, хліб то не масний: Ходиш, бродиш, мокнеш, мерзнеш як той пес, за гріш марний — А згадати якось любо, ій же Богу! Поле, ліс, Ріжні села, ріжні люде... І де тілько Бог мя ніс! І якого тілько дива між людьми я наглядівсь! Правда, і добро трафлялось, та сліз, горя, кривди більш Серед сутолоки тоі наче зорі ті ясні, Так дві постаті жидівскі споминаються міні. Ви видали, як з криниці полевоі косарі

І.  

Наші устави кажуть, що громада, то перша і найменша одиниця адміністрацийна; з громад складаються повіти, в повітів край, з країв держава. Як би так узяти порівнанє з тіла людского, то можна би сказати, що держава, те цілий чоловік, крайі, то єго поодинокі сустави, повіти, то в тих суставах ріжні органи, як кости, жиди, стягачі і т. і., а громади, то ті найменші комірки, з котрих складаєся ціле тіло і кожда єго частина.

[Зоря, 1890, № 2–3 (15(27).І–1 (13).II), с.17–21, 33–36]   (Оповѣданє арештанта.)   I.  

[Ілюстр. календар тов. «Просвіта» на рік звич. 1891. Львів, 1890, с.2–10 = Квітка. Ілюстр. літ. зб. Львів, 1890, с.2–10]     Оповѣданє Ивана Франка.  

[Зоря, 1890, № 1 (1 (13).І); с.1–4]