Дня 28 октября умер у Львові досить несподівано професор русько-української мови і літератури на Львівськім університеті д<окто>р Омелян Огоновський. Покійний, уроджений 8 авг<уста> 1833 р. в Григорові, був сином священика і, скінчивши гімназію у Львові, вступив і сам до духовної семінарії та кінчив студії теологічні. Обік них займався також філологією класичною і студіями над руською мовою і 1863 зістав учителем для язиків класичних при академічній гімназії у Львові. Одержавши в р.
06.03.86 | |
[Зібр.тв., т. 21, с.217–287]   Було се зимою, незадовго перед пущенням пам’ятного 1846 року.  
04.12.79 | |
[Зібр.тв., т. 21, с.424–472]   I   Юра Шикманюк прокинувся з глибокого, важкого сну. Заспаними, підпухлими очима він почав поводити, нагадуючись, де він і що з ним діється.  
02.12.79 | |
[Зібр.тв., т. 21, с.197–216]   ПЕРЕДМОВА  
30.11.79 | |
[Зібр.тв., т. 21, с.197–216]   ЛИСТ МАНЬКИ З ГОРОДЕЦЬКОГО ДО КАСІ З ЯНІВСЬКОГО ПЕРЕДМІСТЯ   Фельштин, д[ня] 25 серпня 1846.   Дорога Касуню!  
30.11.79 | |
[Зібр. тв, т. 23, с.363—367]   Оповідання з життя народного   І   Ви про нашого Рябину питаєте, про Якима? Е, що він тепер! Зійшов-таки на біду, особливо відколи жінка його вмерла. Так- таки з Петрового дня йому пішло, ще відтогді, як війтівства зрікся. А багатир був! Цілим селом тряс. Іде, було, вулицею, як який маг­нат. Зустрінеш його, і здається тобі, що вулиця вузька. А заговорить до тебе, мов у дзвін ударить, то не гірше й перед самим старостою зацукаєшся, як перед ним.  
29.11.79 | |
[Зібр. тв., т. 23, с.367—369]  
29.11.79 | |
[Зібр.тв., т. 21, с.142–145]   Коли Хмельницький, засуджений гетьманом Потоцьким на смерть, утік із в’язниці і прямував на Січ, трапилося, що одного вечора проїжджав попри великий ліс. Боячись попастися потемки в руки гетьманській по­гоні, він завернув конем у ліс, думаючи переночувати де­будь під дубом.   Доки була стежка вигідна, він їхав на коні. Та далі пі­шла гущавина, сумерки хапали за очі, і пан чигиринський сотник мусив злізти з коня, взяти його за поводи і вести далі, ногами мацаючи стежку під собою.  
29.11.79 | |
[Зібр.тв., т. 19, с.346–352]  
29.11.79 | |
[Зібр.тв., т. 20, с.14–27]   Літом 1895 року проїжджав я залізницею з Будапешта до Галичини. Жара стояла страшенна. Крізь вітворені вікна вагона так і сипався вугляний пил від машини і запирав дух. Ми поспускали стори в купе і їхали мовчки, від часу до часу промочуючи пересохле горло кількома краплями огидного фабричного вина, котре ми на двірці в Будапешті купили за правдиве угорське.  
29.11.79 | |

Сторінки