Коли спека червневого полудня розстеле тишу над дністровими берегами, над горбами і балками — прекрасне тоді Поділля. Левада на скелястому горбі тмяно пахне чебрецем і розпеченими травами, облога між вітами шовковиці синіша ніж волошки, обрій гойдається на хвилях гарячого воздуху, а Дністер блискотить — аж очі вибирає.   В балці трьома сходами сільські садиби, як барвиста молдованська веретка. Ані шелесту! Лише з високої щовковиці легенько гупне об землю смолисто-чорна ягода.  

Львів, 11. Січня 1916.   Як згідно констатують не тільки донесеня нашого ґенерального штабу, але також оцінки невтральної преси, російській офензиві на східно-галицькім і буковинськім фронтї забракло віддиху.   Що буде далї, годї ще сказати. Остання інформація нашого штабу про рухи ворога звучить: "ворог стягає скріпленя". Чи се значить, що він думає безпосередно продовжати свою офензиву, покажуть найблизші днї.   Одначе які не були-б дальші пляни ворога, — дотеперішний хід його офензиви виказав повну невдачу.