Коли спека червневого полудня розстеле тишу над дністровими берегами, над горбами і балками — прекрасне тоді Поділля. Левада на скелястому горбі тмяно пахне чебрецем і розпеченими травами, облога між вітами шовковиці синіша ніж волошки, обрій гойдається на хвилях гарячого воздуху, а Дністер блискотить — аж очі вибирає.   В балці трьома сходами сільські садиби, як барвиста молдованська веретка. Ані шелесту! Лише з високої щовковиці легенько гупне об землю смолисто-чорна ягода.