Біля міста Миколаєва на Львівщині є територія, що вже кілька десятків років інтриґує істориків. Тут розкинулися залишки Стільського городища – колись великого міста слов’янських часів. Торік городище отримало визнання – на його території створили заповідник. Але директор новоствореного заповідника й багаторічний дослідник Стільського Орест Корчинський б’є на сполох – замість докладати всіх зусиль до збереження, пам’ятку починають забудовувати.

До проблематики слов’янських племінних союзів на території Галичини     I. Галицькі хорвати   - Проблематика галицького вектору   - Хто такі хорвати I тисячоліття нової ери   - Зачинки до відкриттів   II. Історичне тло: етногенез на території Галичини   - Шлях до слов’ян   - Хорватизація  

Велика частина минулого вже втрачена, і хіба винайдення омріяної машини часу дозволить дізнатися, як усе було насправді. Та, цілком можливо, що не варто винаходити такий пристрій – «білі плями» в історії розвивають уяву, провокують пізнавальний інтерес, надають науці руху та життя, але іноді в специфічних формах.  

1848 року в річці Збруч на північ від села Личківці з галицького боку було знайдено «Збручанський образ» (так званий «ідол Святовита»), що стало передумовою до наукового дослідження терену.    

Говорячи про межі Галичини, обмежимося описом границь цієї землі лише від кінця І тисячоліття від Різдва Христового. Не будемо заглиблюватися у попередній період, коли описи нашої землі лише спорадично потрапляли до збережених донині історичних джерел. Не будемо тож згадувати про трипільців, аріїв, скіфів, кельтів, готів, гунів та инші племена, які передували на цих землях до кінця І тисячоліття від Р. Х. Згадаймо лише про білих хорватів, яким вдалося створити перші держави на території нинішньої Галичини. ​